– Антоніно Вікторівно, як я рада, що ви подзвонили. Як живемо? Добре все. Микола на роботі, а у мене сьогодні вихідний. Ну чому ж прогул, ви жартуєте! Просто минулого тижня працювали допізна, ось начальство тепер усім по черзі і дає відпочити по дню.
Як вдома?
Вдома нормально, порядок наводжу, перу, готую, бо вечорами не встигаю.
Марійка?
Марійка теж добре. Вчиться на відмінно, скоро їй диплом захищати, от і готується. Ну що значить ні до чого стільки вчитися, ви Антоніна Вікторівна все за своїми сільськими мірками. Марія в аспірантуру збирається, має великі плани. Дітей народжувати ще встигне, їй лише двадцять три. Так, має хлопця, вона з іншим тепер зустрічається, Андрій звуть. Дуже добрий. Ні, ну чому розпещений, Андрій хороший хлопчик, вихований. Коли до вас приїдемо? Ну поки не знаю, Антоніно Вікторівно, але ми старатимемося.
– Ну, постарайтеся, зовсім забули стареньких! – наостанок промовила свекруха і відразу відключилася.
Тетяна Іванівна з явним роздратуванням зітхнула – ох вже ця Антоніна Вікторівна!
Ну що з нею говорити, у неї одне на думці – онучку заміж видати. Ну ніякого розуміння про життя немає, сидить там у себе в селі, світ клином у неї зійшовся на городах, закрутках та всій цій нісенітниці. Не хоче зрозуміти, що все це вже давно нікому не потрібне. Ні щоб порадіти, що внучка така розумниця, вся в навчанні, по гулянках не бігає, хлопець у неї з хорошої родини. Так ні, все бубнить, все випитує.
От ніби й непогана жінка, а як подзвонить, так на півдня неприємний осадок. Тепер з нею подумки розмовлятиму, влізла в голову зі своїми порадами, хотіла від роботи відпочити, ось треба було на цей дзвінок відповісти! – Тетяна вимкнула газ – курячий бульйон зварився, скоро Микола прийде з роботи з білим хлібцем бульйончику і курочку відварену поїсть. А то він на роботі не встигає поїсти нормально.
Ось стараєшся все за хороше, гідне життя, щоб хоч трохи піднятися, бути не гіршим за людей, а ось така розумна свекруха Антоніна Вікторівна подзвонить і одним махом весь настрій зіпсує.
Таня сина її з села в місто витягла, робота у Миколи тепер хороша, квартира, машина, а ця свекруха невдячна ну постійно чимось та незадоволена!
Двері відкрилися – Марія повернулася з навчання.
– Мамо, привіт, а мені сьогодні диплом до захисту підписали. Ой як смачно, а можна мені теж тарілочку бульйончика? Мамо, я тобі важливе хочу сказати, ой, дай мені хлібця.
– Що там доню, тему нарешті обрали для аспірантури? – зраділа Тетяна Іванівна. Сама вона колись теж хотіла далі вчитися, але зустріла Миколу, закохалася, вийшла заміж, Марійка народилася. Яке тут навчання.
Але вже донька у них обов’язково вибереться в люди, щоб краще за інших, щоб рівень життя гідний був.
– Та ні, мамо, – Марія з апетитом їла бульйон. – Мамо, а мені Андрій пропозицію зробив, заміж кличе. Ми вирішили після захисту одружитися, ти рада?
Тетяна як стояла, так і сіла: – Ну як же так, Марія, ти ж хотіла…
– Мамо, взагалі-то це більше твоя мрія була, щоб я в аспірантурі навчалася. Я працюватиму піду, у нас з Андрієм стільки планів. І ще – тато його відкрив власну фірму. Він мені в них запропонував бухгалтером попрацювати для початку. Його до речі Павло Петрович звуть, а маму – Ганна Валеріївна. Так ось вони з вами хочуть познайомитися. А як дізналися, що мої бабуся з дідом недалеко в селі живуть, хочуть туди поїхати на третій день Великодня, вони за правилами свататися хочуть.
Тетяна Іванівна тільки руками сплеснула – ось тобі й раз!
На Великдень погода стояла як на замовлення. Тепло, сонячно, ні подиху вітерця. Павло Петрович та Ганна Валеріївна на сватання гостинців та подарунків навезли стільки, що одразу видно – люди не бідні та не жадібні.
Найбільше задоволена була Антоніна Вікторівна, до неї та до діда Василя Семеновича свати до перших підійшли, як до найголовніших, поважили. Все обговорили, вирішили весілля у селі відзначати.
Виявилося, що сам Павло Петрович родом із сусіднього села, давно він мріяв у ці краї повернутись. Та вже, видно, доля сина видати за дівчину, чия рідня теж із цих місць.
Антоніна Вікторівна пісню затягла, а Павло Петрович їй підспівує.
Проводили гостей, тут свекруха Антоніна Вікторівна до невістки:
– Ох і Таня, ох і розумниця, що ж ти мене дражнила, а сама як спритно влаштувала все! Хлопця нашого знайшла, одразу видно, що Марійка з Андрієм пара, дітки будуть гарні та й у родині лад. Ох і хитра ти, Тетяно, недарма Микола тебе так любить. Тепер готуйся, Тетяно, тещою бути не легше, ніж свекрухою, ну не мені тебе вчити, люба моя.
Щоб не пропустити нові цікаві вам публікації, підписуйтесь на сторінку! Залишайте свої думки та емоції у коментарях, підтримайте вподобайками.
