Люба не сподобалася Олені Михайлівні з першого погляду. Взагалі, після того, як Андрій розлучився з першою дружиною, мати обурювалася і звинувачувала в усьому сина, який не зміг зберегти сім’ю.
– У вас дитина. Можна хоча б заради нього потягнути з розлученням, – Олена Михайлівна всіляко намагалася вплинути на рішення Андрія.
Однак дорослий чоловік дуже швидко обсмикнув матір, і зажадав не втручатися у його особисте життя.
– От мене не буде, роби, що хочеш, а поки я жива, будь ласка, зі мною рахуйся! – Огризнулася у відповідь жінка.
– Смієшся? Мені тридцять два роки, а ти вирішила командувати мною, – глухо засміявся Андрій. – Тільки спробуй полізти! – погрозливо додав син.
Через пів року подружня пара розпалася, і десятирічна донька почала жити зі своєю матір’ю. Аліна була проти розлучення, тож у суді заявила чоловікові, що він більше не побачить Світлану.
– Це ми ще подивимося, – роздратовано сказав Андрій.
З того дня колишня дружина стала чинити чоловікові всілякі перешкоди, щоб він не бачився з дочкою.
Однак, чоловік звернувся до суду, і Аліні довелося змиритися з судовим рішенням, і перестати перешкоджати зустрічі дочки з батьком.
У цей час, щоб заповнити душевну порожнечу, Андрій познайомився з Любою, яка була молодша за нього на три роки.
Пара дуже швидко порозумілася, і чоловік запропонував дівчині жити разом. Про те, що у сина з’явилася подруга, Олена Михайлівна дізналася випадково.
Без попередження, вона приїхала в його квартиру і, відчинивши двері своїми ключами, натрапила на довговолосу Любу.
– Ти хто така? – З порога запитала ошелешена жінка, ледь не випустивши з рук пакет. – Де мій син?
– Андрій – на роботі, а я Люба, його подруга, – дівчина дружньо усміхнулася матері Михайла.
– Подруга? – посміхнулася Олена Михайлівна. – Ти, подруго, знаєш, що мій син має дитину від першого шлюбу?
– Знаю, Андрій мені все розповів, – не збираючись брехати, як на дусі, відповіла дівчина.
– Тобто ти розумієш, що розбила сім’ю? – приголомшила Любу майбутня свекруха.
– Ми з Андрієм зустрілися після його розлучення, – сухо відповіла дівчина, розуміючи, що Олена Михайлівна сприйняла її появу в житті сина в багнети.
Мати Андрія пройшла у вбиральню і, вийшовши з неї через пару хвилин, мовчки пішла геть. Люба здивовано закліпала очима, коли зрозуміла, що Олена Михайлівна пішла, не попрощавшись.
Про те, що вона приходила, дівчина поспішила повідомити чоловіка, але той уже був у курсі візиту матері, яка не забула подзвонити йому, та висловити своє невдоволення.
Після розмови з нею Андрій зрозумів, що мати його нову обраницю не прийняла, і не збирається цього робити.
Цей факт не міг не засмучувати чоловіка. Він почав думати над тим, як примирити двох дорогих для нього жінок.
Для цього він, в розмові з матір’ю, намагався скрізь вставити ім’я Люби та показати, яка вона гарна.
Проте, мати ніяк не реагувала на згадку про дівчину. Обраниця Андрія працювала у банку, і якось за вечерею завела розмову про вклади.
– Зараз добрий відсоток, якщо є зайві гроші, непогано було б покласти їх, – поділилася з чоловіком Люба.
– У мене мама накопичила солідну суму, але банків боїться, як вогню, – засміявся Андрій. – Думає, що вони не повернуть гроші.
– Ти з нею поговори та поясни, що боятися нічого, – усміхнулася дівчина. – Тільки не кажи, що це розповіла тобі я, бо вирішить, що я збираюся віджати в неї гроші.
Чоловік відразу вирішив скористатися шансом, і зателефонував матері. Однак, як тільки він відкрив рота, то розповів усю правду про те, що з приводу внеску йому порадила Люба.
Дівчина зніяковіла, роздратовано дивлячись на Андрія, який таки згадав про неї.
Як і думала Люба, Олена Михайлівна сприйняла в багнети слова сина про те, що цю пораду йому дала нова обраниця, яка працює в банку.
– Ти її знаєш всього нічого, але вона вже на чужі гроші рота розкрила, – зло промовила мати. – Я як її побачила, одразу ж зрозуміла, що вона шахрайка та шарлатанка!
– Мамо, вона хотіла, як краще, – спробував виправдати Любу чоловік, але Олена Михайлівна продовжувала обурюватись, поливаючи брудом молоду вертихвістку.
Бачачи, що переконати її не вдасться, Андрій поклав слухавку, тим самим показавши свою незгоду з її словами.
Чоловік сподівався, що Люба не чула грубої промови матері. Але як тільки скинув дзвінок, побачив осуд в очах дівчини.
– Я ж просила тобі нічого їй не казати! У тебе прямо вода в одному місці не тримається. Невже так було складно зробити так, як я попросила? – мало не плачучи, сказала Люба. – Олена Михайлівна і так мене не любить, а тепер…
– Якщо мамі треба причепитися, вона до чого завгодно причепиться, – виправдовувався Андрій. – Я хотів якось вас об’єднати, тому й згадав тебе.
– Навіщо нас об’єднувати? – Здивовано запитала Люба. – Я начебто не просила, та й вона теж.
– Я хотів, – бурхливо відповів чоловік, який був скривджений на дівчину за те, що вона не зрозуміла його, і не оцінила старань. – Я хотів би, щоб мама змінила своє ставлення до тебе…
Замість відповіді дівчина закотила очі, показуючи Андрію, що він каже дурниці.
– Добре, я більше не робитиму так. Не хочете дружити, і не треба, – насупився чоловік.
Близько двох днів між ними панувала напруга, і Люба вже почала думати про те, що їй доведеться з’їхати від Андрія.
Чоловік, все обміркувавши, заговорив першим. Він повинився перед дівчиною з приводу того, що спав і бачив, як мати покохає його обраницю.
– Якщо вже нічого не виходить, то…
Домовити Андрію Люба не дала, вона різко перебила і вирішила закінчити фразу.
– Ми з тобою розходимося, – сказала з надривом дівчина.
– Ні. Чого ти так вирішила? Не подобаєшся ти мамі, ну й гаразд. Не їй же з тобою жити, – розгублено відповів Андрій.
Люба зраділа, та від надмірних емоцій кинулася йому на шию, проте чоловік суворо відсунув її від себе.
Вийнявши з кишені оксамитову коробочку, він став на одне коліно і голосно запитав:
– Вийдеш за мене заміж?
Люба близько хвилини не могла відповісти. Від несподіванки у неї перехопило горло.
– Звісно! – випалила вона, і кинулась до Андрія.
Через три місяці пара одружилася, але Олена Михайлівна не була присутня на урочистості. Вона була категорично не згодна з рішенням сина, та вирішила влаштувати йому бойкот.
У результаті Андрій з матір’ю остаточно перестали спілкуватися, лише зрідка мати цікавилася, чи спілкується він із дочкою Світланою.
Сину було прикро, що рідна людина не схвалила його вибір! Але так в житті буває… Силою, не будеш милою! Чи не так?
