Тобі вже 35, задумайся, кому ти треба така, така…Яка? Ти так поринув в свій світ, що навіть не звернув увагу на ті зміни що зі мною відбулися, я за пів року своє життя змінила так, як ніколи, це ти тепер нікому не треба, а мені лише, чуєш, лише 35, в мене все життя попереду.
Василь дивився на жінку і розумів, що він багато чого упустив, адже ще кілька місяців тому вона виглядала як ходяче зомбі, з колами і мішками під очима, з зайвою вагою, втратила іскру в очах, а ще була якась забита, невпевнена, незрозуміла.
А зараз дійсно схудла, і волосся таке красиве стало, і вії наростила чи що, нігті. Що це з нею, і чи давно?
-Ліна, давай зустрінемося в кафе і поговоримо як нормальні люди, я обіцяю що змінюся. Чекаю тебе завтра в 8 вечора на нашому місці.
Ліна прийшла, в джинсах і блузці, в туфлях на підборах, вона вигладала приголомшливо. Сіла навпроти, замовила собі вина, вона явно щось задумала, весь її вигляд говорив про те що в цей вечір має щось статися.
-Вась, я тобі скажу, та ти не перебивай мене. Добре. -Кохана добре, але я хотів сказати що ти дуже гарна, ти змінилася, що сталося, адже я не замічав живучи з тобою в одному домі…
-Вась. Дякую тобі, за ті моменти, , їх ніколи не забуду, я буду пам’ятати до кінця життя все те хороше що ти для мене зробив. Безумовно я тебе вибачила.
Василь розслабився, ну все, кілька днів можна покорчити з себе хорошого, а далі в звичайному ритмі, куди вона дінеться. -Продовжуй, дорога. Вася говорив дуже самовпевнено і Ліні, здається це навіть сподобалось.
Вона сказала. -Вибач що зіпсувала тобі життя, що пиляла тебе, сварилася на тебе. Вибач будь ласка я ж не думала тоді, що ти такий довбень. І ще дякую, за зіпсовані нерви, якби не ти, Вась, я б зараз не мала того що маю.
Я б не захворіла, в мене б не висипалося волосся і вії, я б не схудла на 30 кілограмів за 4 місяці, я б не пішла на роботу, бо треба віддавати кредит, а тобі всеодно було, я б не почала займатися собою, я б так і жила в своєму рожевому світі.
Дякую Вася, що ти мене ображав, що ти зраджував мені, що ти нічого не купував, що іпотеку випаотиля я мама і в мене є чеки, дякую Вася,що ти нікуди зі мною не ходив. Дякую за те, що тебе в моєму життя по суті не було.
Ніхто тебе не бачив, не пам’ятає, деякі навіть не знають що я була заміжня. Коротше Вася, дякую і вибач, що не покинула тебе раніше, замки в квартирі вже змінили, твої речі в твоєї коханки, поштою відправила, номер телефону змінила вже, поки в туалет виходила.
А зараз, Вася, я встаю, викликаю таксі, а ти сидиш і думаєш чим розрахуватися в ресторані за замовлення, тому що карти твої, Вася, теж пусті. А на випадок, якщо ти хочеш мене зупинити, тебе охорона не пустить, Вась, бо замовлення не оплачене. А мені, Весь, всього 35, уявляєш, Вась?
