– Тобі ж ще колишній аліменти платить, а мені треба допомагати мамі, – знизує плечима чоловік

З’ясувала, що чоловік мій частину своєї зарплати витрачає на свою маму, яка взагалі-то сама ще працює і плюс пенсію отримує. Тобто, не бідує.

Хоча бюджет у нас начебто загальний, але дізналася я про це через два роки після весілля. І мене це звісно обурило, бо я всі два роки намагаюся звести кінці з кінцями.

Заміж я виходила вдруге. У мене є син, на якого колишній чоловік справно сплачує аліменти. Але ці гроші я не вважаю своїми, це гроші сина.

З цих грошей купується одяг дитині, іграшки, оплачуються гуртки. Гроші із сімейного бюджету на сина практично не йдуть. Дитина вже досить доросла, тому їсть те саме, що й ми, а всі додаткові витрати покриваються за рахунок аліментів.

У нас із чоловіком загальний бюджет. З нього платиться комуналка, купуються продукти, заправляється і лагодиться машина, купується одяг та покриваються всі інші витрати.

Я ніколи не вела строгий облік грошам чоловіка. Навіть думки не приходило, що він третину зарплати може віддавати матері, яка взагалі не бідує.

У нас із фінансами було не дуже добре. Я працюю, чоловік працює, але є кредит за машину, яка від’їдає пристойну суму від заробітку.

У мене прав немає, водить тільки чоловік, його ж ініціативою було придбання машини. Платити нам ще два роки за неї. Достроково погасити кредит не було можливості.

І тут я дізнаюся, що третина його зарплати йде з сімейного бюджету, який і так тріщить по швах, на його маму. Мене це обурило, бо я була не в курсі, та й не розуміла, навіщо, адже у свекрухи й так все гаразд.

Чоловік почав пояснювати, що мама його виховувала сама, тому зараз він має їй допомагати. Мабуть, це йому сама мама і сказала, наплювавши на те, що у сина взагалі є своя родина.

Я обурилася, бо щомісяця намагаюся закривати дірки у бюджеті, щоб на все вистачило, а чоловік пристойну частину віддає набік.

– Тобі ж ще колишній аліменти платить, з них можна грошей взяти, а мені треба допомагати мамі, – знизав плечима чоловік, коли я почала з ним розмовляти на цю тему.

Я пояснюю, що аліменти чоловік платить не мені, а дитині, і ці гроші мають йти на дитину. Так за рахунок аліментів ми дуже добре економимо.

Але брати гроші з аліментів на власні потреби я не стану. Тим більше через те, що чоловік якогось біса віддає третину зарплати своїй мамі. Щомісяця віддає.

Чоловік заявив, що ми все одно витрачаємо гроші на мого сина, годуємо його, наприклад, тому немає нічого страшного, щоби відмовитися від деяких гуртків і пустити ці гроші в сім’ю.

Прям ось годуємо ми дитину! Чи багато п’ятирічна дитина з’їдає, враховуючи, що цілий день він проводить у дитячому садку? Мені здається, менше за ту суму, яку чоловік витрачає на свою маму.

Посварилися сильно через це. У запалі сварки мені чоловік крикнув, що він виховує чужу дитину, а я ще і якісь претензії йому висуваю.

Мабуть, у мене незабаром з’явиться ще один колишній чоловік. Але дякувати Богові, що від цієї людини я дитину не планувала. Думаю, у цьому випадку про аліменти я навіть могла б не думати.