– Того вечора дивлячись на них двох я вирішила, що краще нехай люблять мене, ніж я буду страждати від безсловесності

Колись я дуже сильно закохалася. Той хлопець вважав мене своїм другом. Ми добре спілкувалися, але більшого мені не світило.

Я намагалася всіляко звертати на себе його увагу, але ніякі хитрощі не допомагали. Пізніше я змирилася з таким станом справ.

Якраз в той момент мені зустрівся інший. Цей чоловік був розумним, вихованим і хорошим, але я не відчувала особливого потягу до нього. Хоча мені було цікаво і весело з новим знайомим.

Тепер бігала не я, а за мною. Мене це, звичайно, підкупляло. Але мені все ще подобався той друг.

Я намагалася всю увага концентрувати на новому залицяльнику і забути колишні почуття. Одного разу ці два хлопця виявилися в одній компанії.

Я теж була там. Вони стали питати у мене, з ким я хочу піти додому. Я не могла вирішити, який варіант буде правильним. Мені здавалося, що я все одно буду в програші, кого б не вибрала.

Довго міркувати часу не було. Серце тяглося до одного, а розум вимагав, щоб я вибрала другого. І я вибрала розум.

Вирішила, що краще нехай люблять мене, ніж я буду страждати від безсловесності.

Того вечора я пішла з другим хлопцем. Через якийсь час ми одружилися. Але я як і раніше не люблю його. І зараз я думаю, що справжня любов не потребує відповідних почуттів.

Вона може бути і невзаємною. Відчути її – це вже щастя. І зараз мені не вистачає почуття любові.