Зовсім не так Ліда планувала провести вечір п’ятниці. Вона розраховувала на тиху вечерю з чоловіком, а потім вони просто подивилися б якийсь новий фільм.
У суботу і неділю вона збиралася до батьків на дачу – допомогти мамі зібрати ягоди, що вистигли, і зварити варення. Батьки Савелія теж запрошували, але чоловік відмовився:
– Влад нас із Єгором покликав – футбол подивимося, влаштуємо «чоловічі вихідні», – пояснив він. – А на дачі знову доведеться твоєму батьку допомагати – він завжди якусь роботу знайде.
Коли Ліда увійшла до квартири, вона одразу зрозуміла, що її плани на спокійний вечір звалилися: з кухні долинав гучний голос Аріни Миколаївни – її свекрухи.
У свої п’ятдесят три роки ця жінка зуміла зберегти й досить струнку фігуру, і інтерес до життя. За освітою вона була мистецтвознавцем, в молодості писала статті в журнали, а коли вийшла заміж, вважала за краще зайнятися вихованням дітей та саморозвитком.
Але коли вона несподівано залишилася вдовою, жінка не розгубилася і швидко знайшла собі роботу – стала адміністратором у салоні краси, який раніше відвідувала, як клієнтка.
Фітнес-центр, басейн, виставки, театральні прем’єри – це як було, так і залишилося в житті Аріни Миколаївни.
А минулого року Савелій розповів дружині, що в матері з’явився приятель – Леонід Маркович. Тепер у театр та на концерти вони ходили удвох.
Чоловік поділився з Лідою однією таємницею матері: до вісімнадцяти років вона мала ім’я Аріадна – тоді воно було рідкісним, так назвала дочку її мати – вчителька літератури.
Вона не любила своє ім’я, і коли з’явилася можливість, змінила його на більш звичне.
Загалом, Аріна Миколаївна була інтелігентною жінкою і ніколи не дозволяла собі лізти до невістки з порадами з приводу готування, прибирання та інших господарських питань.
Але все-таки Ліда була незадоволена: навіть після того, як вони з Савелієм одружилися, його мати вважала, що син несе повну відповідальність і за неї, і за свою молодшу сестру – Каріну. Причому йшлося і про фінансову відповідальність.
Перші пів року Ліда просто придивлялася і нічого не казала. Але одного разу посадила чоловіка поряд із собою і запропонувала ознайомитись з тим, куди йдуть їхні гроші. З’ясувалося, що понад половину своєї зарплати Савелій переказує матері та сестрі.
– Я завжди допомагав мамі – вона буде дуже засмучена, якщо їй не вдасться зберегти колишній рівень життя, – пояснив чоловік. – І Каріні теж потрібна допомога – вона одна виховує двох хлопчаків.
– Твоя мама та сестра живуть у гарній трикімнатній квартирі, обидві працюють, Каріна отримує аліменти.
– Я, звичайно, розумію їхнє бажання купувати брендові речі, відвідувати ресторани та вести «світське» життя. Але мені здається, що вони повинні робити це власним коштом.
– Але ж мені не складно допомогти їм, – відповів Савелій.
– Звичайно, не складно, бо третина моєї зарплати йде на твоє утримання! Подивися сюди: ось скільки я витратила на продукти, на бензин для твоєї машини, на одяг та взуття для тебе.
– Якби не мої гроші, то ти не зміг би купити собі ні нову куртку, ні кросівки, ні багато інших речей. А твоя машина цілих три місяці стояла б на приколі, бо тобі не було б на що її заправити.
– Але ж нам вистачає грошей, – заперечив чоловік.
– Вистачає? А знаєш чому? Тому що я вперше не купила собі нової сукні, щоб піти на корпоратив. І тому, що останні два тижні кожного місяця я купувала продукти за знижками, щоб заощадити собі на відвідування салону.
– Поки я жила сама, у мене таких проблем не було. Тобто для того, щоб твоя мама та сестра зберегли колишній рівень життя, я маю відмовитися від того, до чого звикла? Мене це не влаштовує!
– І що робити?
– Поясни матері та Каріні, що ми допоможемо їм, якщо в цьому буде гостра потреба, або станеться якийсь екстрений випадок, але свої забаганки вони повинні оплачувати самі. Їм доведеться трохи втиснутись!
Пояснити вдалося не відразу – на це знадобилося ще пів року, але тепер Ліда та Савелій були спокійні за свої фінанси.
– Цікаво, навіщо вона прийшла сьогодні? – подумала Ліда, вітаючись зі свекрухою.
Це з’ясувалося хвилин за десять. Розповівши про те, що салон, де вона працює, розширюється і господиня винаймає сусіднє приміщення, Аріна Миколаївна, недбало, ніби побіжно, повідомила:
– Так, Каріна вам завтра о восьмій ранку приведе своїх хлопчиків. Геннадій – її новий знайомий – запросив її у вихідні на турбазу.
– Тож вона забере хлопців лише у неділю ввечері. Ти, Лідо, приготуй якийсь легкий суп, і, можливо, ви сходите з ними в парк на атракціони?
Молодша сестра Савелія вискочила заміж у вісімнадцять років, у дев’ятнадцять у неї вже були близнюки – Петро і Павло, а у двадцять один розлучилася з чоловіком і повернулася з дітьми до квартири матері. Нині хлопчикам було чотири роки.
Ліда іноді виручала зовицю і залишалася з близнюками – вони були дуже спритні, але Ліду слухалися беззаперечно.
– На жаль, в ці вихідні я не зможу допомогти Карині, бо їду до батьків на дачу на два дні, – відповіла Ліда.
– Як їдеш? А хто з дітьми лишиться? – обурилася Аріна Миколаївна. – Чому ти раніше не попередила?
– Звідки я могла знати, що саме в ці дні Каріні знадобиться моя допомога? – здивувалася Ліда.
– Давай дзвони матері та кажи, що не приїдеш, – розпорядилася свекруха.
– Я вже пообіцяла, тож не можу скасувати поїздку.
– Як ти не розумієш: у вас там ягоди та варення, а у Каріни – доля вирішується! Їй треба своє особисте життя налагоджувати.
– Тобі добре: захомутала мого сина і живеш спокійно, навіть його зарплату контролюєш. А Каріні треба якось із двома дітьми влаштуватися.
– Я все розумію, Аріно Миколаївно. Коли в мене є вільний час, я не відмовляю Каріні, але завтра, я дійсно не можу, – сказала Ліда. – А чому ви самі з онуками не посидите?
– У мене справи! У суботу вдень ми з Леонідом Марковичем йдемо на виставку дуже популярного сучасного фотографа, а на неділю він забронював столик у ресторані – там буде день молекулярної кухні. Я не можу пропустити таке! Тим більше я обіцяла Леоніду Марковичу.
– Ось і я обіцяла батькам! – Відповіла Ліда.
Свекруха пішла дуже незадоволена.
А Савелій сказав:
– Бачиш, мама засмутилася, у Каріни побачення зривається. Невже тобі важко було погодитись? Адже близнюки – чудові хлопці, смішні!
– Савелій, я нічого не маю проти Петі та Павлика, але завтра я справді не можу!
Наступного ранку, коли Ліда вже взувалася в передпокої, у двері подзвонили. Вона відчинила. Каріна швидко вштовхнула у квартиру синів, поставила на поріг сумку та повідомила:
– Бувайте! Слухайте тітку Ліду!
– Стривай, Каріно! Я ж сказала, що їду.
– А Сава сказав, що ти погодилася, – відповіла Каріна і побігла вниз сходами.
– Савелію, коли це ти встиг сказати сестрі, що я сиджу з дітьми?
– Ну, вчора, коли ти була в душі, вона подзвонила і дуже просила. Я не міг відмовити, – відповів чоловік.
– Не міг відмовити? Ну що ж, чудово! Ініціатива карається. Хлопці, слухайтеся дядька Савелія. А я вам завтра полуниці та смородини привезу, – сказала Ліда, помахала чоловікові та племінникам і побігла швидше, ніж Каріна.
Як справлявся з дітьми Савелій, Ліда не знала, але коли ввечері в неділю вона повернулася з кошиком ягід, вигляд у чоловіка був ще той.
Квартира теж явно потребувала прибирання. Чим вони й зайнялися, коли Каріна забрала дітей.
– Слухай, Лідо, як ти з ними справляєшся? – Запитав чоловік. – Я думав, що не виживу!
– Сава, ти забув, що у мене три молодших брати, – відповіла дружина. А ти вчись виживати, бо відсьогодні племінники будуть виключно на тобі, щоб менше ініціативу виявляв! Ти ж знаєш, що на мене, де сядеш, там і встанеш…
Як вам ситуація? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.
