Я ніколи не планувала стати матір’ю. Принаймні, не найближчим часом. Всі ці пелюшки – сорочечки, дитячі соплі і, пардон, брудні підгузки, були не для мене. До 26 років жила я своїм життям, повним щастя, комфорту, і найголовніше, самостійності.
Ні, звичайно, мій нинішній хлопець Дмитро – успішний, красивий, надійний, та й зустрічалися ми вже понад рік, але я не вважала його чоловіком своєї мрії. Хоча чому? Відповіді на це запитання не змогла б дати навіть собі.
Тому одного не зовсім прекрасного дня, дізнавшись про те що у мене буде дитина, я просто вирушила в жіночу консультацію, щоб позбутися цієї не дуже приємної несподіванки.
Однак літній лікар – гінеколог зустріла мене суворо, сказавши при цьому, що термін досить великий і позбавитися дитини не те що неможливо, просто небезпечно і, нарешті, я чекала близнюків!
“Як же так? ” – думала, повертаючись додому. «Адже цього не мало статися. Я ж все передбачила! Все? А як же того вечора, що ми провели в ресторані з Дмитром? А потім ми прокинулися в одному ліжку… Смішно, як у пісні.
О Боже! Так ось чому останнім часом я так погано почувалася вранці. Але тести? Хоча вони помиляються. Спустошена я присіла на лаву в сквері. Хотілося плакати.
Вирішила, що потрібно зателефонувати Дімі. Набрала номер і почула такий знайомий, що вже став рідним голос: «Мася, я за кермом – говори швидше!»
«Я вагітна», – тільки й змогла вимовити. «Термін великий, щось робити вже пізно. Я хочу цю дитину! » Те, що відбувалося далі, я пам’ятаю погано.
Посипалася низка дурних, якихось дитячих питань – як ти почуваєшся, коли народжувати і що треба купити? А потім пролунала фраза: «Я люблю ВАС!» «Нас, – подумала я. «Уже нас», – і погладила свій живіт.
«Який ти важкий! », – Сказав Дмитро і зняв сина зі своєї шиї. «Тебе тепер і не піднімеш! » Малюк радісно посміхнувся і сказав татові голосне “Бу!” Я спостерігала за всім цим із тераси і розуміла – ось воно, щастя! Як казала її улюблена актриса в одному відомому фільмі: «Зупинися, мить, стій! Мені нічого тепер бажати!
