Моя сестра Поліна розлучилася чотири роки тому. У шлюбі вона була п’ять років, після розлучення залишилася із трирічною дочкою.
Як сама Поліна сказала про причини розлучення: її колишній чоловік, коли вона була у декреті, скупився, багато собі дозволяв, часто відпочивав без неї. Поліна дочекалася закінчення декрету, і розлучилася.
Ще до офіційного розлучення Поліна переїхала до наших батьків. Батькам чоловік Поліни не надто подобався, і мама завела шарманку:
– Я ж говорила!
Батько тримав нейтралітет. А Поліна відразу поставила себе у роль жертви:
– Як одній важко, грошей нема, нічого нема, як я втомлююся! Допоможіть мені!
Поліну батьки підтримали після розлучення. Допомагали після, та під час лікарняних, годували сестру та племінницю, самі оплачували комунальні послуги, одягали, коли сестра мала дуже маленьку зарплатню, через невеликі виплати за лікарняними листами.
Батьки допомагали сестрі з садком. Сиділи з донькою Поліни, якщо їй хотілося кудись сходити, чи з’їздити до подруги на дачу на вихідні.
Я теж не залишилася осторонь. Допомагала Поліні, варто їй тільки попросити. І з племінницею сиділа, і грошима рятувала, і моральну підтримку надавала.
Поліна прожила з батьками два з половиною роки, потім переїхала до нового хлопця. Пів року тому вони одружилися, зараз Поліна в положенні на третьому місяці.
Не можу сказати, що все в неї добре: як свого кута не було, так і немає, працює там же, заробляє не дуже багато.
Другий чоловік сестри, на мій погляд, мало чим відрізняється від першого: любить випити, є замашки домашнього тирана, не проти покомандувати.
Але, на думку мами, Поліна — молодець:
– Після колишнього цапа змогла налагодити своє життя шляхом укладання нового шлюбного союзу.
Так сталося, що рік тому я теж розлучилася із чоловіком. Ми жили в його однокімнатній квартирі, збирали гроші на двокімнатну.
Єдине спільно нажите майно, – накопичення. Гроші ми поділили полюбовно, і рівно на дві частини. Причина розлучення – інша жінка.
Не впіймала чоловіка за руку, але його коханка мені написала, і надіслала скриншот листування. Листування було нудотним, ніби у школярів: смайлики, серця, ласкаві слова, скарги на нудьгу і тугу один без одного.
Чоловік відмовлявся, але я йому не повірила. Відпирається він досі, звинувачуючи в розлученні мене, і всім поспіль скаржиться, що його підставили.
Що найсмішніше, зараз він із цією жінкою живе. Але тоді, коли ми з ним були одружені, між ними, нібито, нічого не було.
Дитина залишилася зі мною після розлучення, у мене син чотирьох років. Я не планувала переїжджати до батьків на постійній основі. Попросилася лише на час пошуку квартири, поки схвалять іпотеку.
Графік роботи мені дозволяв спокійно встигати до дитячого садка. Коли син хворів, я його відвозила до колишньої свекрухи.
Вона пенсіонерка, дуже любить, поки що єдиного, онука. У нас із нею з самого початку були добрі стосунки, і після розлучення з її сином, вони не зіпсувалися. І це не гра в одні ворота!
Я завжди допомагала свекрусі, ніколи не стояла осторонь. Коли вона лежала в лікарні, я щодня приходила до неї. І по лікарях возила, і за собачкою дивилася за потребою.
І якщо сина до неї відводжу, то обов’язково купую більше продуктів, а коли забираю, допомагаю з прибиранням і приготуванням.
Поки я жила з батьками три з половиною місяці, то готувала, підтримувала лад, допомагала їм фінансово, купувала продукти.
Я ні про що не просила батьків, окрім тимчасового даху над головою. Коли ходила з колегами до ресторану, домовлялася з маминою сусідкою. Не хотіла бути тягарем для батьків.
Я після розлучення розраховую тільки на себе. Якби не половина накопичень, яких мені вистачило на перший внесок на однокімнатну квартиру, то я продала б машину, взяла б невеликий кредит і купила б кімнату в гуртожитку, чи в комунальній квартирі.
Треба було не нити, а розв’язувати питання. Від батьків я не дочекалася навіть якоїсь мінімальної моральної підтримки. Як і від Поліни. Поліна вся в новому чоловікові, у неї на все одна порада:
– Чоловіка шукай нормального, і буде тобі щастя. Я ж знайшла, та щаслива!
Коли я тільки перебралася до мами та тата, мама почала захищати мого колишнього чоловіка:
– Ну він же добрий, без шкідливих звичок, а що серця іншій бабі слав — так всяке в житті буває, і взагалі, не спійманий — не злодій.
Тож, на думку мами, я просто через власну дурість втратила доброго чоловіка і залишила сина без батька?
Тато теж вважав, що я з жиру шаленіла:
– Жила, як за кам’яною стіною, захотілося в самостійність пограти, от і вирушила у вільне плавання.
Після того, як їхні думки були озвучені, я твердо попросила їх не лізти у моє особисте життя. Весь той час, що я жила у батьків, вони косо дивилися на мене. Між собою шепотілися, з родичами пліткували, але мені нічого більше не говорили.
Коли я від них з’їжджала до власного житла, то поставила їм питання:
– Чому ви всіляко допомагали Поліні після розлучення, а мене навіть морально не підтримали?
Все просто:
– Поліна правильно пішла. Чоловік перевіряється в декреті, і її колишній чоловік своє справжнє обличчя показав. Вона потребувала підтримки, а ти — ні.
– В тебе все було: і машина, і гроші на іпотеку, і зарплатня вдвічі більша, ніж у сестри. І чоловік нормальний був, не те що у Поліни. Тож так?
Батькам я подякувала за те, що дали притулок, і з’їхала. І більше навіть у гості до них не ходила. Не хочу, бо мені дуже образливо і прикро! Впораюся і сама, мені не звикати! А як би ви вчинили в такій ситуації?