Навесні я звільнилася з роботи. Давно хотіла, навіть вакансії дивилася. Думала, спершу щось нове знайду, а потім заяву напишу.
Не дотерпіла, на емоціях написала заяву за власним бажанням. Наша начальниця пішла на пенсію, а на її місце поставили натуральну вампірюгу, далі працювати було неможливо.
Я стала третьою людиною, яка не змогла працювати під її керівництвом і звільнилася.
Два тижні відпрацювала, після чого вирішила разом із донькою з’їздити у гості до батьків, два тижні нас не було.
Повернулися, я стала по співбесідах їздити. Щоб хоч якісь особисті гроші у мене були, влаштувалася до піцерії кур’єром з оплатою після кожної зміни.
Чоловік на роботу мене не гнав, косо не дивився, не дорікав. Дочку із садка забирав, коли я не могла. Грошей не шкодував, давав, як і раніше.
Я все шукала роботу, але то далеко, то мало платять, то відразу видно, що, шарашчина контора. Три місяці я була у пошуку!
Але, улюблена свекруха, як тільки ми з донькою повернулися від батьків і я розпочала пошук роботи, примудрилася дістати мене за кілька днів!
Щодня було по десять повідомлень від неї із посиланнями на вакансії! Ще й вакансії, в основному, безглузді: доглядальниця з проживанням, кухар на вахту, прибиральниця, посудомийка.
Траплялися й нормальні вакансії, але взагалі не для мене. Ось який із мене юрист без відповідної освіти? І вона в курсі, що я ні чорта не юрист!
Попросила, нічого мені більше не надсилати. Нормально, спокійно попросила, без наїздів! Вона у відповідь тираду прислала!
Як її синові важко одному годувати сім’ю, як я ризикую перетворитися на домогосподарку, бо звикну вдома сидіти, відпаде все бажання працювати, а вона дбає про мене і переживає, бо хоче допомогти.
Я їй відповіла, що не потребую такої турботи, й такої допомоги!
Свекруха надіслала наше з нею листування моєму чоловікові. Поскаржилася на мою грубість, та попросила вжити заходів!
Чоловік матір вилаяв! Він їй сказав, що я маю рацію, і не прошу скидати мені оголошення! І взагалі, що це тільки наша справа, хто у нас у сім’ї працює, а хто не працює!
Свекруха образилася, бо я її допомогу не оцінила, а чоловік мене за брутальність, на місце не поставив. Відразу час на онучку в неї зник, перестала писати, й дзвонити мені та чоловікові.
«Допомога» свекрухи дратувала, навіть, не дебільними вакансіями, а самим фактом цієї «допомоги»! Я чудово пам’ятаю, як чотири роки тому чоловік лишився без роботи.
Свекруха нас дістала: синочку треба відпочити, синочок втомився батрачити на мої хотілки, синочку потрібний перепочинок, а якщо я не зрозумію, то мама завжди синочка прийме з розкритими обіймами!
Чоловік швидко знайшов нове місце, тижня вдома не просидів, то його мати пів року потім ходила і розорялася, що синочок навіть не відпочив!
А мене, значить, після звільнення треба на вахту заслати, щоб я в чоловіка та дочки вдома під ногами не плуталася, так?
Понад місяць від свекрухи нічого не було чутно. Потім намалювалася, за онукою скучила, син давно не заїжджав, чай не пив!
Чоловік матері сказав, що все нормально, але ми нічого не хочемо чути про моє працевлаштування. Свекруха погодилася мовчати на цю тему. І мовчала до певного часу!
Півтора тижня тому я нарешті змінила піцерію на нормальне місце роботи! Колектив подобається, неподалік будинку, обіцяна зарплатня влаштовує!
Я вже кілька днів відпрацювала, коли свекруха вирішила взяти внучку на вихідні. Чоловік попросив, щоб я відвезла дитину.
Я з’їздила, дочку передала. Забирала також я. Донька, мабуть, бабусі сказала, що я маю нову роботу. Чому я вирішила? З привітання свекрухи:
– Привіт! Ну нарешті! Я свічки в церкві ставила, щоби ти роботу знайшла! Ось бачиш, допомогло!
Дякувати не стала! Я пройшла співбесіду, мене обрали з десятка кандидатів, і навряд чи завдяки свічкам! Доньку забрала, поїхала додому. Вдома чоловікові нажалілася.
Він все перевів у жарт: мати обіцяла мовчати, мати мовчала, і мовчки могла хоч у бубон бити, щоб роботу до мене приманювати!
А мені неприємно! Хто її просив лізти? Її посилання не оцінили, то вона вирішила по допомогу до вищих сил звернутися?
Зайнятися свекрусі нема чим! Крім того, я впевнена, що вона ще не раз, і не два скаже, що я роботу знайшла тільки завдяки її свічкам!
Бісить! А, що б ви на таке сказали своїм рідним? Ви б змирилися, коли ваші досягнення применшували б у такий спосіб?
