Свекруха бачить в мені безкоштовну рабсилу ще з початку нашого з Дмитром сімейного життя.
Я з перших днів життя зі свекрухою зрозуміла, що це буде не легко. Олена Дмитрівна сварила мене з будь-якого приводу. Я, на її думку, все робила не так.
Готувала неправильно, прибирала не так. Не скажу, що все робила ідеально, але Олена Дмитрівна могла б похвалити мої старання і показати як правильно, якщо я щось робила не так, але свекруха лише критикувала.
Чоловік у наші сутички не ліз.
За 5 років нам вдалось переїхати на власне житло. Я отримала у спадок від бабусі двокімнатну квартиру.
Зробили ремонт і зажили у своєму гніздечку.
Який це був кайф бути самій собі господинею і жити вдвох, без свекрухи. Ніхто мене не поганяв і не ображав.
Щоправда, Олена Дмитрівна не забувала до нас навідуватись кілька разів на тиждень, хоч і жила у іншому кінці міста.
Коли ж запрошувала мене до себе, то лише для того, аби я гарувала. Якось каже:
– Приходь на чай, поговоримо.
Я зраділа, бо думала, що свекруха хоче налагодити стосунки, але ні. З порогу мене Олега Дмитрівна змусила працювати.
Я поприбирала у квартирі, помила вікна і на “десерт” прочистила величезний тазик риби, яку привіз свекор. До слова, чаю я так і не попила.
Пішла додому голодна, бо нічого в роті не мала за цілий день. Так Олена Дмитрівна навіть однієї рибини мені не дала.
Згодом свекруха знову до себе запросила. В той час у нас уже була донька 2 років.
– Хочу онуку побачити, привези – просила Олена Дмитрівна.
Я знову поїхала і знову працювати. На цей раз я разом з донькою мила килими на вулиці, а Олена Дмитрівна теревенила з подругами під під’їздом.
На онуку вона не заважала. Ще й перед подругами мене принижували, коли ті хвалили, що я хороша невістка і допомагаю свекрусі.
– Ой, що вона там допомагає? Приїде і тікає одразу, бо до роботи не звикла – говорила Олена Дмитрівна.
Нещодавно у свекрухи увіоей був 50 років. Ми її привітали телефоном, а на вихідних поїхали у гості з подарунком. Про свій приїзд попередили.
Я думала, Олена Дмитрівна хоч щось приготує, але ні. Як тільки ми зайшли до квартири, свекруха мене відразу на кухню відвела.
– Тут є продуктів багато, то ти придумай, що з цього можна приготувати і зроби все, як треба – сказала вона мені.
Я обіцяла чоловікові, що не сваритимуть з його мамою, тому в цей день стрималась і влаштувала їй свято, все приготувавши.
Іменинниця в цей час розважалась з гостями, яких було чимало. Вона навіть не зробила вигляд, що допомагає мені.
Олена Дмитрівна не немічна і могла б хоч щось поиготувати.
Це було останньою краплею. З того дня я до свекрухи ні ногою. Дмитро їздить до неї сам чи з донькою, але не часто.
А Олена Дмитрівна ще й ображається, що я не навідую її.
“Твоя дружина невдячна” – не раз чула у слухавці чоловіка слова свекрухи. Та мені байдуже, хай знайде собі наймичку і керує нею.
Хіба я не права? Що би ви зробили в цій ситуації?
