– Твоя мама віддає нам квартиру? Це зовсім на неї не схоже! – Не віддає, а продає. А в нас є гроші. – Продає рідному синові?

– Рито, я знайшов квартиру, вірніше вона нас сама знайшла. Ця буде незабаром тісна.

– Розповідай.

– Пам’ятаєш ми ходили до бабусі? Яка по лінії мами. Тобі там так подобалося планування, і будинок гарний, три кімнати, велика кухня.

– Ти знайшов таку саму?

– Ні, це та сама квартира. Мама так хотіла її зберегти, що викупила частку свого брата. Я ще допомагав їй платити кредит. Згадала?

– Давно вже згадала, Ігорю. Твоя мама віддає нам квартиру? Це зовсім на неї не схоже!

– Не віддає, а продає. А в нас є гроші.

– Продає рідному синові? Дивно.

– Нічого дивного.

– Дивно, бо там живе твоя сестра.

– Нехай живе, але квартира буде наша. Це мамина умова, вона нам зробить за це велику знижку. Коли у нас діти підуть, то й переїдемо туди. А в нас зараз є дах над головою.

– Ні, мені такого щастя не треба. Купити квартиру разом із сім’єю твоєї сестри! Ви довго думали? До речі, гроші мої.

– Я їх сама до шлюбу заробила, а решта – моя спадщина від дідуся. Вкладатись у сумнівні угоди я не збираюся. І про дах! Дах теж мій.

Риті стало цікаво, чому така дивна пропозиція. Звичайно, вона могла б витратити гроші на цю квартиру, але навіщо, якщо жити їм там не доведеться.

Вона мріяла про велику квартиру та дітей, може навіть про будинок, він її більше приваблював. Чоловік просто працював, заробляв, але частина його грошей завжди йшла сестрі та матері. Жили вони у маленькій квартирі, купленій батьками Рити, коли вона була ще студенткою.

Допомога матері? Рита була не проти, але в розумних розмірах, і не на шкоду сім’ї. Перший раз, коли в Ігоря раптово скінчилися гроші й вона дізналася про все, була поставлена ​​умова.

Половина комуналки, половина продуктів та всього, що потрібно для господарства, – навпіл. Все, що залишиться – на себе “улюбленого Ігоря” і на маму. На себе в нього не залишалося, бо саме тоді Ігор платив кредит за бажанням мами володіти квартирою.

– Чому у твого чоловіка діряві шкарпетки? – одного разу заявила свекруха. – І скоро зима, вже холодно, час йому нормальне взуття купити.

– Я не проти, хай купить.

– Ти ж дружина, і саме ти маєш стежити за чоловіком!

– Вам він віддає гроші, ось ви й купуйте йому шкарпетки, труси, взуття.

– Він повинен нам допомагати! Його батька вже немає в живих, тож саме Ігор зараз чоловік у сім’ї. Матері та сестрі зобов’язаний допомагати!

– А я не зобов’язана його утримувати, якщо він не приносить у хату грошей!

– Даремно ти так. У вас же усе життя попереду.

Даремно не даремно, але грошей після цього Ігор віддавав матері менше. Не буде ж у дірявих шкарпетках ходити, та й взуття потрібне. Матері це не подобалося, але нічого не вдієш.

Рита контролювала його витрати на матір, підказувала, що треба купити. Взуття, куртку, білизну…

А потім Рита отримала спадок, Ігор знав про нього, дізналася і його мама.

– Як же так, така молода і такий спадок на неї впав! Квартира і так є, гроші заробляє добрі. А ось донька моя не працює, з першого декрету одразу в другий пішла.

– Чоловік працює, але сім’ю не тягне. Квартира начебто і є, але хочеться більшої. Ремонт у ній час робити.

От свекруха й придумала, як виманити гроші у Рити. Нехай невістка придбає квартиру в неї, й нерухомість залишиться в сім’ї. Кожен залишиться жити, де живе.

Рита з Ігорем в однокімнатній, родина доньки у трикімнатній. Ну потім обміняються якось. Варіантів багато, свекруха сама у трикімнатній живе. Головне все в сім’ї, й гроші в кишені.

План чудовий, тільки невістка вперта. Не погодилася квартиру купувати.

– Ні, Ігорю. Не буде угоди. У твоєї матері дві квартири. Вважай, що одна з них – твоя майбутня спадщина. Навіщо нам зараз купувати її? Зрозуміло, пояснила?

– Зрозуміло. Мама, мене зовсім заплутала. Ми купуємо, але не живемо. Потім міняємось, але це не точно. Квартира моя, але мешкає там сестра. Вона ще щось і про свою квартиру говорила. Сказала, що домовимось після угоди.

– Тільки твоя мама не врахувала, що квартира могла б бути куплена на мої гроші, а отже й документи оформлені на мене. Твою сестру я там не потерпіла б.

– А якби ми потім розлучилися, то й квартира пішла б із вашої родини. Розумієш? Знаєш навіщо вона це вигадала? Їй просто потрібні гроші.

– Останнім часом від тебе їй мало перепадає, ось вона й хотіла все забрати в такий спосіб. Любить вона гроші.

– Фактично у нас було б дві квартири, але якби ми розлучилися, то ти пішов би до мами без нічого. У тебе немає нічого власного.

– Пропоную працювати на спільну квартиру, але зі спонсоруванням твоєї родини треба припинити. Твоя мама працює, сестра теж може, бо діти в сад пішли. А гроші з моєї спадщини… у мене вже є на них план.

– Я взагалі не подумав, коли тобі це запропонував. У мене в голові була лише квартира. Тобі вона подобалася, а мати запропонувала.

– Все, відбій у всіх напрямках. Мамі відмовляю у всьому. Ох, і наслухаюся я від неї. Це треба відзначити, – кафе підійде з тістечками?

– Підійде, якраз обговоримо наш бізнес. Маленька пекарня, чи сімейне кафе?
***
Мама дуже засмутилася, гроші пролетіли повз її кишеню. А тепер ще й син нічого не дає. Іноді доводиться хитрувати, але він платить лише по чеках, та й то не завжди. Ліки – так, продукти – не всі, решта самі. Без нахабства і розкоші.

Ігор став впевненішим, на маніпуляції матері та сестри не піддається. Незабаром у Рити та Ігоря поповнення – чекають на сина.

Звісно, витрати зростуть, але свою мрію про сімейну пекарню вони здійснили, – тож подушка безпеки їм гарантована. Головне, – вчасно схаменутися…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!