– Мене не було два тижні, а ти навіть не зволила прибратися? – злісно сказав Андрій.
– З чого це ти взяв? – Запитала Катя. Їй було прикро чути такі слова, але вона нічим не видала себе.
– Я колись їхав, провів рукою по підлозі, і зараз зробив так само. А вона така ж брудна!
– Дожили, ти тепер чистоту підлоги перевіряєш, – посміхнулася Катя. – Андрію, у нас двоє дітей! Вони постійно смітять. А підлогу я мию через день. Мила вчора і буду мити завтра, – пояснювала вона.
– Треба мити щодня! – повчально промовив Андрій.
Катя промовчала, хоча їй хотілося різко сказати йому, що якщо його щось не влаштовує, то он стоїть відро з ганчіркою.
– А їжа. Ти ж знаєш, що я такого не люблю! Навіщо ти це мені поклала? – Запитав Андрій.
– Бо це їдять діти, – відповіла Катя.
– І? Я ж не дитина!
– Вони це їдять щодня. Їли вчора, сьогодні та будуть їсти завтра. Ні, я б із задоволенням приготувала тобі щось інше, та тільки гроші закінчилися. Так що, ось так, – Катя розвела руками.
– А чому вони скінчилися? – Запитав Андрій і Катя відчула, що стала закипати.
– Бо ти кредит за свою сестру платиш! І залишив мені на життя менше, ніж лишав. Тому їмо те, що є, – заявила вона.
– Ти мене дорікаєш? – Андрій підійняв брову. – Я, між іншим, допомагаю не якійсь лівій дівчині, а сестрі! Це моя сім’я!
– А я думала, що твоя сім’я – це я та діти.
Андрій відсунув від себе тарілку з їжею, яку перед ним поставила Катя, та встав.
– Я розумію, що мені тут не раді? Мабуть, мені треба піти туди, де мене цінують? – вимовив він.
Катя важко зітхнула і, навпаки, сіла на табурет, обхопивши голову руками.
– Я так втомилася. Ти навіть просто не уявляєш як! Загалом, йди куди хочеш. Я не буду тобі нічого говорити.
– Ти втомилася? Та від чого ж ти втомлюєшся? Ось я – так. Я втомився. Два тижні я був за кермом. Приїхав додому, думав відпочину. А тут – ти!
– Андрію, я тобі говорила не раз – звільняйся! Не платять далекобійникам велику зарплатню, як раніше. Найкраще в нас кимось влаштуватися, хай на менші гроші.
– Тоді і я б і на роботу вийшла – адже в цьому випадку ти міг би мені допомагати та підстрахувати. Дивишся, і життя б у нас налагодилося…, – Почала говорити Катя, але тут вони почули, як їхні діти щось не поділили та стали сваритися.
– Ну….. Що сидимо? – Запитав Андрій і насупився. – До дітей своїх іди!
Катя прибрала руки від голови та здивовано глянула на чоловіка. Вона хотіла сказати, що ці діти не тільки її, а і його теж, але передумала, тільки знову тяжко зітхнула.
– Все безглуздо! Абсолютно безглуздо! – пробурмотіла вона, виходячи з кухні.
***
– Дивись, які я нігті зробила, – Катя відвела Славка в школу, потім Настю в сад і зустріла в роздягальні знайому матусю. Звичайно, вони разом вийшли з саду і зупинилися поговорити. – Хочеш я тобі контакти свого майстра дам?
– Ні, – Катя похитала головою.
– А ще я підстриглася і пофарбувалась.
– Тобі личить.
– Катю, що з тобою? Ти ж раніше часто експериментувала із зовнішністю, – запитала Світлана.
– Просто зараз немає зайвих грошей, – відповіла Катя.
Світлана говорила і говорила, Катя кивала головою, а сама намагалася швидше позбутися своєї співрозмовниці та, незабаром, їй це вдалося.
Світлана пішла в магазин, а Катя додому. Вона йшла і думала про свою розмову зі Світланою і зрозуміла, що з нею відбувається щось не дуже добре. Вона живе, як усі, та тільки нічого не відчуває.
І радість. Радість зникла! Господи, коли вона востаннє була щасливою? А кохання? Вона була впевнена, що обожнює своїх дітей. Так і має бути. Але всередині неї жодного кохання не було.
– Чому мене перестало все цікавити? – думала вона. З одного боку – брівки, нігті, одяг, взуття – з цим все зрозуміло. Їй просто все це перестало бути потрібним.
Для неї зараз головне – це зручність, а не мода та краса. А з іншого боку … Хіба так має бути?! Кохання, радість, щастя – це емоції. Невже вони стали для неї непотрібним баластом?
– Треба щось робити, – сказала сама собі Катя. Та ось що робити конкретно, вона гадки не мала.
***
Ішов час. У житті Каті нічого не змінювалося. Вона так і займалася будинком та дітьми й намагалася звести кінці з кінцями на гроші, які їй приносив чоловік.
Ну і зрозуміло, після того, як він повертався з рейсу, то починав читати їй нотації та чіплятися з будь-якого приводу.
До речі, кредит його сестри вони закрили, але тут у його матері щось трапилося в будинку і він став віддавати частину грошей тепер вже їй.
– Андрію, подивися, як ми живемо, – сказала якось Катя. – У нас квартира в абсолютно занедбаному стані, особливо кухня. Потрібен ремонт.
– Ремонт? Ну, ні. Ремонт ми не потягнемо. Ти ж знаєш, що зараз усі гроші йдуть до моєї матері. Стривай, ось розберемося з її будинком і тоді…, – почав говорити Андрій, але Катя його перервала:
– І що буде тоді? Тоді твоя сестра знову на щось попросить, так? І ти їй даси! Обов’язково! Адже вона та мати – твоя сім’я! А я з дітьми тоді хто?
– Катю, ну припини…
– Давай теж візьмемо кредит на ремонт. Нам багато не треба. Я все порахувала.
І Катя почала перераховувати Андрію, що потрібно зробити та скільки це приблизно коштуватиме. Андрій не хотів брати кредит, але під натиском Каті таки здався.
***
– Дівчино, вам дуже личить. Дуже-дуже!
Катя дивилася на себе в дзеркало і розуміла, що консультант має рацію. З дзеркала на неї дивилася вродлива жінка, а в цьому вбранні – ще й ефектна.
– Дякую. Мені теж дуже подобається, – сказала Катя.
– Берете? – уточнила консультант.
– Так, – кивнула Катя.
Через п’ять хвилин вона вийшла з цієї дорогої крамниці з пакетом і попрямувала до фітнес-клубу і купила абонемент, а потім довго пила каву в кав’ярні й зазирнула на манікюр.
А потім помчала за Славком до школи. А далі в неї був звичайнісінький день.
Увечері після того, як діти лягли спати, Катя довго сиділа на кухні та важко зітхала. Так, вона випросила у чоловіка пристойну кількість грошей, які почала витрачати на себе, а не на ремонт.
Та тільки все марно – ні нові, красиві речі, ні манікюр, ні купівля абонемента в зал, нічого з цього не принесло їй ні радості, ні задоволення, ні щастя.
***
– Катю, я не зрозумів, а що у нас із ремонтом? – Запитав Андрій після чергового повернення з рейсу.
– А що з ремонтом? Потроху іде, – відповіла Катя.
– Так нічого не зроблено!
– Просто у бригади багато замовлень. Ми стоїмо у черзі.
– Ясно.
Взагалі, Катя думала, що Андрій забуде про ремонт, але він постійно про нього питав. Їй навіть довелося зімітувати бурхливу діяльність і витягнути з ящиків все начиння та розібратися в ньому.
Після цього питання про ремонт ненадовго припинилися, але незабаром поновилися знову. Тоді Каті довелося зачищати стіну, шпаклювати її та фарбувати самостійно.
Адже ті гроші, які вона брала начебто “на ремонт”, вона витратила. І все одно через кілька місяців вибухнув скандал.
– Як це розуміти? Чому ти не закриваєш кредит? – обурювався Андрій.
– Грошей немає, – спокійно відповіла Катя.
– Ну, як немає?
– Так ти знову їх даєш своїй сестрі.
– Від ремонту має лишитися. Він зроблений, дай боже, всього на чверть, – не вгамовувався Андрій.
– Не залишилося, – Катя похитала головою.
Андрій почав обурюватись і кричати ще більше, а Катя тільки мовчала. А потім він дізнався, що всі ці гроші вона витратила на себе і сказав, що подає на розлучення, бо вона – зрадниця і на неї не можна покластись.
***
– А може це й на краще? – Запитала Світлана Катю, коли знову зустрілися в саду. Тоді Світлана збентежилася від зовнішнього вигляду її знайомої, та запросила випити по філіжанці кави.
Катя знизала плечима.
– Не знаю. Я нічого не відчуваю, – відповіла вона.
– Ну дивися… Ви розлучаєтеся, його не буде вдома і тобі не доведеться нікого обслуговувати та готувати. Тільки ти та діти.
– Він платитиме тобі аліменти й ти можеш подати на субсидію, – почала говорити Світлана і раптом різко замовкла. – Що означає – “я нічого не відчуваю”? – Запитала вона.
Катя зітхнула.
– Я живу, як робот. Мені погано. І я не знаю що робити…
– Та в тебе деп ресія! – Промовила Світлана. – Тобі до психіатра треба.
– Ні, ні, ти що… Я не піду. Особливо зараз, коли Андрій вирішив зі мною розлучитися. Не дай Боже, намагатиметься дітей відсудити.
– А без них мені зовсім погано буде. Тільки вони змушують мене прокидатися щодня, – Катя похитала головою.
– Він? Дітей? Не сміши мене! Він ніколи ними не займався. До речі, у мене теж була деп ресія і я ходила до лікаря. Повір, про твій похід туди ніхто ніколи не дізнається.
– У мене немає грошей на купівлю ліків, – Катя продовжувала відмовлятися.
– Не хвилюйся, якщо треба буде, то я сама тобі куплю, – Світлана була наполеглива.
***
– Ти чого прийшов? – Запитала Катя Андрія, який зненацька з’явився у неї на порозі.
– А може я передумав розлучатися? Ти про це не думала? Може, я зрозумів, що дітям потрібен батько? – відповів він.
– І що? Що далі? – знову запитала Катя.
– Далі? Далі я хочу з тобою поговорити про наше майбутнє, – сказав Андрій.
– Добре. Ти вирішив знайти роботу у нас у місті? – Катя запитально подивилася на чоловіка.
– Ні. А до чого тут моя робота? Мене все влаштовує. Я хочу, щоб ти вийшла на роботу. Проблема в тобі!
– Знаєш, як то кажуть, сиділа жінка, сумувала… Вас, жінок, завжди займати треба чимось, а то ви дурниці починаєте робити, – посміхнувся Андрій.
– Я вже вийшла на роботу, – сказала Катя.
– Та чув… Ти тепер під’їзди у нас миєш. Яка чудова робота! Ти повинна звільнитися і підшукати собі іншу.
– Зараз вона мене влаштовує. А ось те, що ти хочеш, щоб ми жили – ні, – сказала Катя. – Я теж чула, що ти знову допомагаєш грошима своїй матері.
– Та як ти житимеш? От безглузда! Та на мені вся родина тримається!
– Сім’я, що складається з твоєї мами та сестри – так, а з мене та дітей – ні. Загалом, я хочу розлучення, – сказала Катя.
– Значить, ми не домовимося? – Запитав Андрій.
– Виходить, що так, – відповіла Катя.
Андрій пішов, а Катя підійшла до вікна і почала дивитися кудись у далечінь. Вона поняття не мала чи правильно вчинила і як далі складеться її життя.
Але точно знала, що вона нарешті почала радіти сонцю, дощу, вітру, і що вона вільна. Катя була впевнена, що вони з дітьми в цьому житті не пропадуть.
У неї є здоров’я, молодість, дах над головою, чудові діти, – а все інше, справа наживна. Які її роки…
А ви що скажете з цього приводу? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками та підписуйтеся на сторінку, щоб читати нові публікації!
