Роман жив на своє задоволення і горя не знав доки не одружився вдруге.
Жилося йому добре, квартира своя – батьки купили, робота – у тата у компанії. Працюй чи удавай – зарплата у встановлений термін на карту приходить.
Перша дружина Роми, Олександра, працювала з ним в одному відділі. Перспективна дівчина подавала дуже великі надії.
– Придивись, – казав батько.
– Дій! – Твердила мати.
Стосунки між ними почалися швидко. З весіллям також тягти не стали. Навіщо зволікати, якщо Олександра була хороша у всьому. Працювала, будинком займалася, а готувала – будь-хто позаздрив би. Напрочуд, вона встигала все!
– Пощастило тобі! – Говорили усі від, батьків та родичів, до друзів та недругів.
Романові подобалося, що йому заздрили, а це було саме так. Його все в ній влаштовувало. Вдома завжди було чисто, затишно, на столі – свіжа їжа, як із рук кухаря найелітнішого ресторану. Дружина красуня, хоч на конкурс краси. Але…
З’явилася у їхньому відділі молода секретарка, зовсім молода. Досвіду роботи у неї не було. Як це часто буває – просто добрі знайомі попросили прилаштувати. Досвід у неї був в іншому.
Роман якось одразу розплився перед її чарами. Батько намагався напоумити сина, поки Олександра не дізналася подробиць, але не встиг нічого втовкмачити в його недолугу голову.
Роман не міг це приховати й сам про все розповів дружині. Вона повелася гідно – скандалу не влаштовувала, просто подала на розлучення.
Олександра поїхала, бо батько Романа перевів її в інший офіс із підвищенням, – не бачив сенсу втрачати гідного фахівця через недолугість сина.
Секретарка Оля зайняла її місце в будинку, а місце секретарки звільнила. Вона навіть із такою роботою не справлялася. Вдома також стало все шкереберть.
– Оль, а чому пилюки скрізь повно?
– Ой, а я й не помітила!
– Мила, а що у нас на вечерю?
– Я ще не знаю. Може у ресторан? А може, роли замовимо?
– Я не їм роли, і ресторани не люблю.
– Але ж я люблю!
Роман усе частіше став їсти у батьків, поки батько не поклав цьому кінець.
– У тебе є дружина! От і їж вдома! І ще одне зауваження, – мені почали надходити на тебе скарги, працюєш ти погано. Свої обов’язки переклав на колег. Що відбувається?
– За тебе раніше Саша працювала, ти ж був начальником над нею. На превеликий жаль, чи на щастя, – лафа скінчилася!
– Тоді я це терпів, бо робота виконувалася. Але більше на це заплющувати очі не збираюся! Якщо не справлятимешся, то можеш шукати інше місце.
– Тату, це ж наша компанія!
– Компанія моя! Але, якщо ти не справляєшся із простими обов’язками, то керівником тобі не бути. Подумай про це. І про зарплату – отримуватимеш тільки за виконану роботу! Це буде набагато менше.
Жити стало дуже весело. Олі грошей не вистачало, а працювати вона при такому чоловіку не хотіла.
– Любий, у нас не прибрано. Давай клінінг замовимо, а краще найняти хатню робітницю. Нехай приходить двічі, а краще тричі на тиждень. І готує теж хай вона, я не вмію, а в ресторан ти не хочеш.
– Нема в мене грошей на куховарку та прибиральницю. Краще тобі знайти роботу, вдома чистіше буде!
– Що? Ти думай, що кажеш! Сам працюй! Не для того я така гарна! У тебе ж компанія, а мені всього лише грошей потрібно трохи.
– Я згодна на розлучення, але мені потрібна компенсація. Через тебе я з роботи звільнилася, а мене ж туди влаштували добрі знайомі. Я втратила багато грошей, а це ти винний!
– Грошей? А я не розлучатимусь. Друге розлучення на рік не входить в мої плани. Житимемо тепер скромно. Відпустка скасовується, бо фінансів немає.
– А коли вони з’являться?
– Не знаю. А ти поки що вчися економити та займатися будинком.
Роман думав про новий роман, часто згадував Олександру. Догодило ж його зв’язатися з цією Оленькою. Він навіть зважився на зустріч із колишньою дружиною.
Попросив батька про роботу в офісі, де працювала Саша. Довелося працювати. Ніхто за нього його обов’язки більше не виконував, Олександра там була вже керівником відділу.
Суворим керівником, а він мав стати підлеглим. Роботи було багато. Роман дивувався, де вона її знаходить. Йому здавалося, що він опрацьовує весь відділ.
Про поновлення стосунків не могло бути й мови. Працювати Роман навчився, а от його дружина так і не справлялася з усіма домашніми справами.
Він терпів, але потім сам подав на розлучення. Звісно ніякої компенсації Ольга не отримала, лише розлучення.
Олександра за рік вийшла заміж. Пощастило її чоловікові. Роман же шукав нову дружину довго, одружуватися відразу вже не входило в його плани. Схожу на Олександру він так і не знайшов.
Бо більшість панянок були схожі на Ольгу. Шукав, сподівався, потім довго перевіряв і придивлявся. Одружився, не помилився. На інших більше не заглядався, лише іноді згадував Олександру.
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
