– Ти мене дістала! І твоя мати дістала! І твій тато! І кіт! Всі дістали! – Невдоволено бурчав Олег, складаючи свої речі в сумки.
– Ну так не приходь, – спокійно відповіла Яна. – Знаєш, ти теж не янгол. – Ах, тобі янгола подавай! – розлютився Олег. – Де ти ще такого знайдеш, який би з вами жити зміг?
– А навіщо мені ще один такий? – Усміхнулася Яна. – Я краще розумного знайду.
– Нікого ти не знайдеш! Нікого! – гарячкував Олег. – Ти нікому не потрібна зі своєю родиною!
– Єдиний нерозумний у цьому домі – це ти, – так само спокійно відповіла Яна. – І слава Богу, що ти йдеш.
Спокій Яни дратував Олега. Чим більше він намагався розгнівати її, тим сильніше нервував сам.
– Ах, ти ще й радієш! – вигукнув він. – Ну, я тобі покажу, тобі не до радощів буде. Негайно поверни все, що я тобі купив! І заплати за все, що я зробив у цьому домі!
– Добре, – відповіла Яна. – Рахуй, скільки я тобі винна, і віднімай від цього все, що купили тобі я і мої батьки.
– Тобі треба – ти й рахуй! А я не дріб’язковий! – З гордістю заявив Олег.
– Зрозуміло, – знизала плечима Яна. – Все, що купив ти, треба повернути, а що купили тобі – ти «не дріб’язковий». Залізна логіка!
Зібравши свої речі та подарунки, які він колись дарував Яні, Олег пішов. Причому не просто пішов, а з гуркотом зачинивши двері, насамкінець голосно вилаявшись.
– Яна, а що з ним? – Здивовано запитала її мама. – Ми його чимось образили?
– Ні, мамо, не образили, – спокійно відповіла Яна. – Просто шукав привід піти. Не хвилюйся, це навіть на краще. Нехай іде.
Яна давно відчувала, що в Олега з’явилася інша жінка. Він став дратівливим, віддалився, постійно шукав приводи для сварок.
Її вже втомили його постійні докори та погрози піти, тому вона навіть полегшено зітхнула, коли він нарешті пішов.
Олег справді пішов до іншої жінки, виправдовуючи себе тим, що Яна сама винна. Його нова обраниця жила одна в окремій квартирі, що для Олега, який не мав свого житла, було ідеальним варіантом.
Яна незабаром знову вийшла заміж. Її новий чоловік виявився доброю людиною, швидко знайшов спільну мову з її батьками, і їхня сім’я зажила мирно і щасливо.
А Олег, почавши нове життя, незабаром почав виховувати свою нову дружину. Він постійно порівнював її з Яною, примовляючи:
– А ось моя колишня дружина… А ось моя колишня теща… У нас у сім’ї було прийнято…
Його причіпки дратували нову дружину Віку. Вона намагалася м’яко сказати, що їй неприємні такі порівняння, але Олег завжди відповідав:
– А що ти хотіла? Це два роки мого життя, я не можу їх просто викреслити. Якщо ти хочеш, щоб у нас не було сварок, ти маєш прислухатися, і робити висновки. Ти ж розумна дівчинка, правда?
“Розумна дівчинка” терпіла, але сльози часто наверталися на її очі. А ось її мати, Анастасія Ігорівна, терпіти не збиралася!
Квартира, як з’ясувалося, належала не Вікі, а її матері, яка часто приходила, та влаштовувала жорсткі перевірки.
Якось, після чергового зауваження, Олег не витримав:
– Моя колишня теща ніколи не вказувала, що робити! Вона навпаки завжди питала, чим допомогти.
– Мені все одно, що робила твоя колишня теща! – різко відповіла Анастасія Ігорівна. – Тут ти живеш за моїми правилами!
Олег був приголомшений, але заперечити нічого не зміг. Віка мовчала, боячись сперечатися з матір’ю.
Через кілька місяців Олег вирішив піти й від Вікі, звинувативши у своїх невдачах її, та її матір.
Віка важко переживала розрив, але незабаром зустріла хорошу людину, яка стала її опорою, і вони разом поїхали в інше місто.
А Олег продовжує шукати нових жінок із житлом, сподіваючись, що хоча б одна з них прийме його таким, яким він є. Але надовго він ніде не затримується – його скрізь дістають!
