– Я взагалі не наймалася доглядати дітей, – роздратовано заявила вона. – Каріна обіцяла повернутися за три дні, а самої вже тиждень немає.
– У сенсі? А де вона?
– Поїхала з новим кавалером відпочивати, – не без зловтіхи пояснила хатня робітниця.
***
Олег переїхав до цього великого обласного центру завдяки приятелю.
– Давай до нас у компанію тебе влаштую водієм, – запропонував Семен. – Квартиру вдвох дешевше наймати та й взагалі тут веселіше, ніж киснути у твоєму містечку.
Олег роздумував недовго. Й справді, що його тут тримає? Мати в селі з новим чоловіком живе, він їм сто років не здався.
У райцентрі він все одно житло винаймає. Дівчина його покинула, заявивши, що він красень, звичайно, але абсолютно безперспективний. І роботи до ладу немає.
Тож у свої двадцять чотири роки він був вільний, як птах.
У великому місті, звісно, було цікавіше, тільки на всі ці інтереси потрібні були гроші, а в їхній компанії водіям платили не так, щоб багато. Олег улаштувався ще й у таксі.
Цю мадам він підвозив із нічного клубу. Ефектна брюнетка в дорогих манатках була неабияк під мухою.
– Дивись, водила, довези мене цілою! – ледве ворочаючи язиком зажадала вона. – Не забудь, що не дрова везеш!
Олегу здалося, що жінка – а вона явно була старша за нього років на десять – не така вже й хмільна. Швидше, чимось засмучена.
Так і виявилось. Усю дорогу пасажирка, що представилася Каріною, скаржилася йому на життя. Мовляв, і гроші в неї є, і хата шикарна, а от чоловіка нема. Одні коз ли кругом!
Він мовчки слухав, пильно стежачи за дорогою. А потім довелося красуню проводити до квартири – вона дуже на цьому наполягала. Ледве відв’язався.
Каріна розшукала його через два дні й не стала ходити кругом та навколо.
– Ти мені сподобався. Симпатичний, спокійний, добрий – одразу видно, – заявила вона. – Познайомимося ближче?
Хоч ніхто ніколи так відверто йому себе не пропонував, Олег не розгубився й запрошення жінки прийняв.
А що? Він вільний. Вона приваблива. До того ж їй явно потрібна лише чоловіча увага, а не гроші, яких у нього немає.
Через місяць Олег уже жив у її квартирі, як кажуть, на всьому готовому.
Каріна виявилася досить заможною вдовою. Працювати їй було не потрібно, вона і йому це заборонила.
Вони разом байдикували, багато подорожували й взагалі насолоджувалися життям.
Спочатку Олегу це подобалося, але згодом його почали напружувати капризи Каріни, а особливо її пристрасть до міцного.
Сам він до напоїв був, загалом, байдужий, тож намагався відучити й Каріну. Вона сама взяла себе в руки, вирішивши, що їй потрібна дитина.
– Не хвилюйся, у тата тебе записувати не буду, – посміхнулася вона.
– Ну, чому ж? Я готовий, – Олег навіть трохи образився.
За вісім місяців їхнього роману він звик до Каріни, можна сказати, покохав її. І був не проти створити з нею нормальну родину, офіційну, з дитиною і таке інше.
Каріна ж ніяк не могла визначитися, довго вередувала, але сина народила, а ось заміж за Олега виходити відмовилася.
Мало того, за рік після появи Антона вона просто виставила співмешканця за двері.
На той час Олегові все це дуже набридло, і він розлучився з коханою чи не з полегшенням.
Крім того, у рідному райцентрі пішла із життя його двоюрідна бабуся, залишивши йому вбиту «двушку», а знайомий матері пообіцяв взяти його до себе на роботу. Він і поїхав назад.
Тільки от сина він дуже любив і нудьгував за ним. Каріні не дуже подобалося, що колишній співмешканець хоче бачити Антона:
– Батько малюкові зовсім не потрібен!
Олег – симпатичний та здоровий – виконав свою місію і тепер може бути абсолютно вільним.
З дитиною Каріні допомагала хатня робітниця Олена, з якою в Олега були дуже напружені стосунки. Двадцятивосьмирічна дівчина вважала його альфонсом і ставилася з деякою зневагою, демонстративно ігноруючи його прохання.
Тому він дуже здивувався, коли через три місяці після розлучення з Каріною йому зателефонувала саме Олена.
– Я взагалі не наймалася доглядати дітей, – роздратовано заявила вона. – Каріна обіцяла повернутися за три дні, а самої вже тиждень немає.
– У сенсі? А де вона?
– Поїхала з новим кавалером відпочивати, – не без зловтіхи пояснила хатня робітниця.
– І залишила однорічного сина самого? – жахнувся Олег.
– Не самого, а зі мною, але я не…
– Так, я зрозумів, що ти не наймалася. Я приїду за кілька годин – дочекайся мене, будь ласка.
– Ну не зовсім же я недолуга! – пирхнула Олена і кинула слухавку.
Тоді Каріна повернулася лише за два тижні. Весь цей час Антон жив у Олега, якому довелося взяти на роботі відпустку своїм коштом.
– Подумаєш! Нічого ж не сталося! – відмахнулася Каріна, коли він спробував дорікнути їй, що залишила дитини без нагляду. – Лєнка – недолуга! Могла б добре заробити, а вона влаштувала тут…
Колишня коханка сина забрала, і кілька місяців Олег знову бачив Антошку тільки через вихідні. А потім ситуація повторилася, дитина знову залишилася без нагляду.
– Знову поїхала? – переполошився Олег, відповівши на дзвінок Олени.
– Гірше, – зітхнула та. -Вона не просихає цілими днями. У зюзю не накачується, цідить червоне потихеньку. Але хіба ж так можна, коли малюк поряд?
– Щось трапилося в неї?
– Ой, та що там може трапитись? Черговий коханець звалив, ось вона страждалицю з себе і зображує!
Олег одразу поїхав до колишньої, й на власні очі переконався, що Олена нічого не перебільшувала.
– А чого ти приперся? – роздратовано здивувалася Карина. – Слухай, ти вже мені набрид! Чого ти тягаєшся сюди раз у раз?
– Сказано ж – ти не потрібний мені, ти свою справу зробив!
– Ти дитину занапастиш! – Олег рішуче відсунув жінку та пройшов до кімнати, де грав син.
Хлопчик виглядав якимось зляканим. Побачивши його, в Олега стислося серце, і він метнув у бік Каріни ненависний погляд.
Того дня вони жорстко посварилися, ледь не почубилися – зупинив їх лише несамовитий крик і плач сина. У результаті Каріна заспокоїлася і вкотре виставила Олега за двері.
Він дуже переживав за Антошку, але що міг зробити?
– Як що? Забрати дитину собі, – рішуче заявила Олена, коли її роботодавиця пішла в черговий загул, і вона повідомила про це Олега.
Як не дивно, з хатньою робітницею тепер у нього встановилися досить добрі стосунки.
– Куди? Як? На мене і так уже на роботі косо дивляться через постійні відгули. А якщо я не працюватиму, на що ми житимемо? – Розвів руками Олег.
– Загалом Каріна аліменти Антошці має платити. А вона, як пам’ятаєш, жінка не бідна.
– Ти прямо ганчірка якась, їй-богу, – обурилася Олена.
І все-таки він на щось сподівався. Протягом наступного року він разів п’ять зривався з роботи, щоб забрати сина у матері, яка загуляла.
Нервував, сварився з роботодавцем, намагався заспокоїти переляканого малюка.
Олена не витримала першою. Коли Каріна вкотре влаштувала собі «відпочинок» на три дні з пляшками червоного, хатня робітниця зателефонувала не Олегу, а в опіку.
Малюка у неосудної матері відразу забрали, а Олена з Олегом посварилися не на жарт.
– Ти могла б подзвонити мені! – обурювався він.
– А ти міг би вже давно вирішити це питання! – Не відступала вона. – Скільки можна знущатися з хлопчика? Ви не батьки, а просто паразити якісь!
Звичайно, Каріна її відразу звільнила, але Олена для себе вирішила, що так навіть буде краще. Набридло прислужувати примхливій, зарозумілій, а тепер ще й регулярно під мухою жінці, яка, до того ж і платила не надто добре.
Довелося Олегу зайнятися питанням про проживання сина з ним. Добре, хоч він був вказаний батьком у свідоцтві про народження Антона – Каріна, мабуть, тоді ще планувала будувати з ним сім’ю, тож не заперечувала проти цього запису.
Тепер колишня рвала і метала – вона не збиралася віддавати йому дитину, але й у своїй поведінці не бачила нічого дивного.
– Я найму нову хатню робітницю і няню! – палко переконувала вона суддю на засіданні. – І вживаю я не так часто. А моє особисте життя взагалі нікого не торкається!
Виглядала вона при цьому не надто добре. Ретельний макіяж не зміг приховати сліди виливів на обличчі – таки їй було не вісімнадцять років, і безслідно такий спосіб життя для Каріни вже не міг пройти.
І все ж таки суддя вагався, поки не виступила Олена, в подробицях розповівши про поведінку колишньої роботодавиці. Представник піклування її слова підтвердив.
Єдине, чого Олегу не вдалося досягти у суді, – великих аліментів. Суддя вирішив обмежитися двома прожитковими мінімумами.
– Я все одно поверну собі Антона! – прошипіла в обличчя колишньому коханцю Каріна після засідання. – І ти ще поплатишся за все, стерво! – кинула вона у бік Олени.
– Наступного разу тебе взагалі батьківських прав позбавимо! – Не залишилася в боргу та.
Олегу знову довелося переїхати до обласного центру, здавши в оренду квартиру у рідному містечку. Він влаштувався на роботу, а за Антошкою доглядає Олена, з якою у нього, здається, почався роман.
Каріна в їхньому полі зору поки що взагалі не з’являється. Дай Боже, щоб так і було. Навряд чи вона зможе взяти себе в руки…
А ви що скажете з цього приводу? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
