– Ганно, у нас за місяць зустріч однокласників. Ти маєш піти зі мною, – сказав Вадик, дивлячись на співмешканку.
– Справді? А у ролі кого я піду? У ролі подруги? Колеги? Чи, може, сусідки по квартирі?
– Ну, що ти знову починаєш? Якщо тобі так потрібен цей горезвісний шлюб, то я готовий, хоч зараз, піти та розписатися. Але витрачати гроші на примху типу весілля, банкету, та інших дурниць, я не планую.
– А на що ти готовий витрачати гроші?
– На їжу… На машину… На спорт, на…
– На маму? – продовжила Ганна. У питаннях допомоги матінці, її благовірний був непохитний і щедрий.
Днями він сплатив потенційній свекрусі відпочинок у найкращому санаторії Трускавця. А на Новий рік подарував мамулі абонемент у фітнес-клуб.
Саме про цей спорт, напевно, Вадим говорив. Сам він зі спорту, віддавав перевагу лише футболу по телевізору.
– Звісно, на неї теж! Вона в мене сама, я їй зобов’язаний! Загалом, купи собі дорогу сукню, сходи до косметолога, щоб кола під очима прибрати. Мені мама говорила, що зараз є чарівні ін’єкції, вони прямо з жінок роблять дівчаток.
– А чому твоя мати не зробить?
– Ну, це не дешево. І взагалі, навіщо їй? Вона й так гарна. – Вадик почервонів. Ганна не знала, що він віддав мамі майже всю зарплату днями, бо в Трускавці, як виявилося, безплатне лише повітря. А все інше – за окрему плату.
– А я? Я, виходить, виглядаю гірше твоєї мами? – підняла брови Ганна. Розмова приймала не найприємніший оборот.
– Ну ні, але ти й молодша за неї! Зауваж, у двічі! І від мене ти старша, а я друзям сказав, що ти молодша. Не можна, щоб вони дізналися про це, в жодному разі! Інакше мене підколюватимуть.
Ганна підібгала губи. Питання віку її не турбувало, вона знала, що виглядає молодшою за свої роки, але зайва згадка про це, їй якось не лестила.
– Загалом, ти зрозуміла завдання, так?
– Зрозуміла, – кивнула Ганна. Вона не збиралася ходити до косметолога, та робити супердорогі процедури. Але сукню купити особливо приємно, враховуючи, що вона давно хотіла піти на шопінг.
Манікюр, педикюр вона воліла робити сама. Не те, щоб вона економила, але після того, як один майстер заніс їй неприємну болячку під нігті, вона не довіряла салонам.
Так, надто складні дизайни було робити проблематично, але з базовим манікюром вона справлялася й сама.
Напередодні свята Ганна сходила на укладання, а ось покриття нігтів лишилося на потім. Розуміючи, що не встигає, вона присіла на кухні, і обрала нейтральний, напівпрозорий лак, щоб він швидше висох.
Щоправда, Ганна не очікувала, що Вадик побачить це, і почне висловлювати своє невдоволення.
– Я не зрозумів, що ти, фарбуєш нігті сама?! – ахнув він.
– Ну, так. Хочеш мені допомогти? – пожартувала Ганна.
– Я хочу, щоб моя жінка ходила в салон. І робила нігті, та все інше там!
– Добре. Наступного разу так і вчиню.
– Ні, я серйозно! Іди зараз! Нехай тобі зроблять сучасний дизайн! Довгі, красиві нігті. Гелем, чи як його там?
– Вадику, запис у салони на кілька днів уперед. Та й манікюр роблять не швидко. Ми просто не встигнемо на твою зустріч.
– Щодо зустрічі. Наразі хлопці повідомлення надіслали, половина не зможе приїхати.
– І що? Все скасувалося?
– Ні. Вирішили влаштувати дві зустрічі. Одну зараз, а другу влітку.
– І ми повинні піти на обидві?
– Ну, так. Ті, хто будуть сьогодні, можуть не приїхати влітку. А я хочу всіх побачити, – сказав Вадик, поправляючи краватку. – То що з твоїми нігтями?
– Майже готові.
Вадик підійшов і скривився.
– Це що? Загалом не видно, що лак є! Так не піде.
– Вадику, це благородний, напівпрозорий відтінок.
– Мені не подобається. Ти хочеш мене зганьбити?
– Знаєш що? Якщо не подобається, я не піду. Іди один.
Вадик, аж здригнувся. Він не очікував такого.
– Так, гаразд. На сьогодні я прощаю тебе. Але, щоб наступного разу відповідальніше підійшла до місії супроводжувати мене.
Ганна відставила баночку з лаком, і подивилася на Вадима. Іноді він здавався їй трохи дивним. Втім, міркувати на тему його вподобань у манікюрі, не було часу.
Та й знала Ганна, що Вадим завтра вже забуде цю розмову. Чомусь саме зустрічі з однокласниками він приділяв надто багато уваги. У звичайному житті він на нігті Ганни не дивився. Як і на те, в який салон вона ходить.
«Постриглася? Чудово. Я думав, просто причесалася. Пофарбувалась? А я думав, що це твій натуральний колір».
Зустріч однокласників пройшла нудно. Прийшли лише п’ять людей, причому, сиділи з сумним виглядом. Парою прийшов лише Вадик.
Він усіма силами намагався розповісти про себе, про те, на якій роботі працює, скільки отримує, що нещодавно купив нову машину, та взагалі, живе у шоколаді.
– А одружуватись, дітей заводити не плануєте? – спитала однокласниця, що прийшли на зустріч.
– Плануємо, звісно, – засміявся Вадик. Але не всім же у вісімнадцять років дітей заводити, ми, як би плануємо, а не діємо навмання, як деякі.
Він натякнув на те, що однокласниця мала занадто рано дитину. Але його жарт ніхто не оцінив. Приятелі почали обговорювати щось інше, і на Вадика знову ніхто не звертав уваги.
Це дуже дратувало Вадима. Він знову і знову намагався перенести обговорення на себе, але його відверто динамили.
Нікому не було цікаво, якого сорту троянди у мами в саду, і скільки коштують диски на його новій машині. Хтось жив скромніше, а хтось, навпаки, не вважав досягнення Вадима досить високими, щоб про них говорити.
У результаті, Вадим так засмутився, що в середині вечора взяв Ганну під руку і, сказавши, що їм час, повів.
У таксі він сидів, чорніший за хмару.
– Що? – Ганна була здивована.
– Що, що? Вони мене серйозно не сприймають!
– Ну… Там усі однакові. Ніхто особливо не випинався. – Ганна ледь не сказала «крім тебе», вчасно прикусила язика.
– Справа не в цьому! Справа… У тобі! – приголомшив він. – Ти надто просто була одягнена, не відповідала моєму образу успішного чоловіка!
Ганна подумала, що це жарт, і засміялася.
– Що смішного?
– Смішно все! Особливо те, що ти вирішив за мій рахунок самоствердитись.
– Дурниці. Я просто хочу, щоб ти відповідала мені. Цей твій манікюр жахливий, сукня не ошатна! Бачила, у чому прийшла Матвєєва? А нігті які у неї?
– Матвєєва – це та Силіконова долина? – Ганна показала перед собою кола, демонструючи розмір губ та інших не натуральних частин тіла тієї самої пані.
– Так.
– Ну, що я можу сказати? Нігті у неї, як і губи, зроблені. І все інше – теж зроблене. Я вважаю, що це вульгарно, не модно, і взагалі жахливо!
– Та ти їй заздриш! Ось і все.
– Та було б чому…
– Ти не розумієш! Чоловіки дивляться на зовнішність!
– Ти що вирішив мене комусь сватати? Тобі навіщо мене треба демонструвати? Я ж не кінь у цирку! – Настрій сміятися зник.
– Ой, годі. Коротше, наступного разу, щоб була з голочки. І взагалі, завтра ж йди, та зроби собі нормальний манікюр!
– Добре.
Ганна записалася в один із найкращих салонів, і з самого ранку пішла робити нігті.
Увечері, коли Вадим прийшов додому, він здивувався. Ганна лежала на дивані, і гортала стрічку у соцмережах.
– Не зрозумів? А чого ти не зустрічаєш мене? Де фартух? Де гаряча вечеря? Вдома пахне… нічим?
– Так. На вечерю у нас сьогодні сосиски. Відвариш?
– Я не хочу сосисок. Мені треба м’яса! Я чоловік, Ганно! А не ковбасна фея!
– Тоді в морозилці дістань курку, розморозь, розріж та посмаж. Де пательня лежить, ти знаєш?
– Це жарт?
– Ні.
– Чому ти нічого не приготувала?
– По-перше, я працювала.
– І що? Раніше ти теж працювала.
– По-друге, я була у салоні. Ось. Подобається? – Ганна зробила навмисне яскравий, дизайнерський манікюр.
– Ну… краще, ніж було.
– Ось. Щоб ти знав: коли робиш манікюр, не можна займатися приготуванням та миттям посуду.
– Ось ще! Усі баби роблять це, нічого не кажуть. Он, одягни, і все нормально буде! – Вадик вийняв із шухляди гумові рукавички.
– Не знаю, як інші, але я не маю наміру псувати свіжий манікюр. Ось, до речі, вона простягла чек.
– Це що?
– Це з тебе. За мій манікюр.
– Не зрозумів?
– Я не отримую стільки, щоб ходити в такий дорогий салон. А оскільки це твоє побажання, будь ласка, оплати мої нігтики. Я, до речі, записалася на процедуру омолодження, на масаж, на дренаж…
– Мені сказали, щоб до літа привести себе в норму, треба вже зараз починати по три процедури на тиждень.
– Ганна перераховувала послуги, і нарешті написала суму на аркуші, від якої у Вадика засмикалося око. – Номер карти прив’язаний до телефону, переказуй зараз. Я чекаю.
– Але чому це я маю витрачатися на тебе?
– Тому, що тобі важливо, щоб я відповідала.
– Інші баби…
– Я не інша. Я така! Хочеш нігті? Будь ласка! Плати! Хочеш, щоб у мене завжди була ідеальна шкіра та довгі вії. Це також можна зробити.
– І ще, якщо в мене буде ідеальний манікюр і шкіра немовляти, то мені не рукавички треба. – Ганна демонстративно підійшла і викинула рукавички в смітник. – А посудомийку. А ще краще – наймемо прибиральницю.
– Та ти перегрілася! Ти мені дуже дорого обійдешся!
– А хто сказав, що вродлива жінка дістається безкоштовно?
– Мені друзі розповідали про своїх дружин, та й подружки в мене є, які самі собі оплачують косметологів…
– Досить мені говорити про твоїх вигаданих друзів! Я спілкувалася з твоїми «подругами» у дамській кімнаті на зустрічі випускників! Вони мені все розповіли про тебе.
– Що розповіли?
– Що були в тебе сірі мишки та ті, кого твоя матуся тобі сватала! Жодна жінка на тебе не клюне! Навіщо ти їй, якщо навіть не спроможний манікюр сплатити?
– Все на маму витрачаєш, і на свої футбольні хотілки! У господарстві нуль, а в подружніх справах, так собі! Та я з тобою живу лише тому, що звичка!
– Та й інших варіантів не підвернулося! – Ганна була така зла, що готова була висловити все, що накопичилося.
– Ти мою маму не чіпай. Вона розумна жінка! – образився Вадик.
– Звісно, розумна. Вона думає про себе у старості. А не про твоє сімейне щастя. Інакше б ти вже давно одружився зі мною, а не потай їй гроші висилав! Хоча… що я про уявне щастя? Такі чоловіки, як ти, щасливі під маминим крилом!
Гнна зі співчуттям подивилася на Вадика, і почала збирати сумку. Якщо раніше вона думала, що він пристойний варіант, то тепер вона все зрозуміла. Настав час поставити жирну крапку.
– Не зрозумів. Ти що? Хочеш сказати, що ми розлучаємося?
– Саме так.
– А як же зустріч однокласників? Я вже сказав, що прийду не сам! Там будуть такі важливі хлопці, мені треба показати, що я теж не такий простий!
– Візьми маму, – сказала Ганна, і пішла складати решту речей у велику валізу. Їй було не шкода, бо вона зрозуміла, що у мамія, дружина завжди на других ролях – а їй це зовсім не потрібно. Годі вже!
