– Ти нам завжди заздрила, тепер можеш радіти, — сказала мені Оля, перш ніж піти.
Шкода, що хусточки під рукою не було, обов’язково помахала б.
Заздрила я, ага, ночами не спала, все заздрила і думала, щоб шлюб брата скоріше розвалився, а то нудно дивитись було на щасливі пики. Мені ж більше не було чим зайнятися?
Все почалося чотири роки тому. Я переживала наслідки важкого розлучення, залишилася одна з дитиною, про яку колишній чоловік забув.
Мені було погано, сумно та прикро. Мама, щоб мене розворушити, придумала поїздку на дачу. Крім мене, мами, та дитини, поїхав ще мій брат, та його, тоді ще дівчина, Оля.
Того чудового вечора, коли я заїдала горе шашликом, брат зробив Олі пропозицію руки та серця. Оля пропозицію руки та серця прийняла.
Вона почала стрибати навколо столу на подвір’ї, танцювати, сміятися, всіляко виражати своє щастя і радість, що охопили її.
Я, жуючи м’ясо, нічого радісного не побачила, і сказала, що було б чому радіти: весілля, романтика, зайчик, котик, а потім, діти, сварки та розлучення. А що вони хотіли від мене почути?
– Знаєш, якщо в тебе шлюб розпався, це не означає, що в нас так буде, — з оптимізмом сказала Оля, — от побачиш, ми ще діамантове весілля зіграємо!
Я вибачилася за свої слова, та побажала братові та Олі щастя, якомога більше. Розмова перетекла в обговорення весілля, місця проживання нареченого та нареченої, та інших, дуже важливих для них моментів.
Я, після розлучення, повернулася до мами. Хотіла тимчасово у неї пожити, взяти іпотеку, але затягнула, і почалася пандемія, всі засіли по хатах, з роботою був повний швах, я сиділа на голому копійчаному окладі.
Половину грошей, які я відкладала після розлучення, та отримала після поділу накопичень із колишнім чоловіком, ми з дитиною проїли. Брат теж жив із мамою.
Для життя з Олею він планував винайняти квартиру, так вони й зробили. Зняли, побралися, далі знімали. Та і їхні фінанси пандемія теж підкосила. Так ми почали жити разом у мами вдома.
У брата та Олі все було через п’яту точку. Вони зовсім не чули один одного, постійно сварилися, потім так мирилися, що мені доводилося пояснювати дитині, що тітка Оля не потребує медичної допомоги.
Оля рідко готувала, ще рідше брала до рук швабру, її улюбленим заняттям були вечірки. Коли все було закрито, Оля влаштовувала тусовки онлайн: ноутбук, ігристе, жіноче ниття з динаміків на всю квартиру.
Оля не працювала, вона втратила місце під час самоізоляції. Роботу шукати вона не поспішала, розважалася, спала до обіду, їздила по подружках, бувало, що не ночувала вдома.
Скандали через це були дуже гучні. Брат підозрював дружину в невірності. Вони навіть руки розпускали.
Маму ми всі дратували. Якщо до мене та дитини вона була більш прихильна через готування, порядок, та інші блага, якими ми намагалися компенсувати незручність, то брата та Олю вона кілька разів намагалася вигнати.
Але, коли мама відходила, вона вибачалася, та казала їм, щоб вони залишалися. Згодом, життя повернулося до колишнього річища. Із зарплатньою все налагодилося, я знову продовжувала відкладати гроші.
Мама з братом домовилися, що як тільки Оля знайде роботу, вони одразу ж з’їдуть. Але, щось в Олі з пошуками взагалі справи не ладналися.
Вона, як і раніше не готувала, так і обходила кухню, а прибиралася тільки тоді, коли брат змушував.
Взимку я хотіла взяти іпотеку.
Відразу після цього зібралася з’їжджати, але мама мене попросила не поспішати й залишитися доти, доки не з’їдуть брат та Оля.
Мама побоювалася, що після нашого з дитиною переїзду, брат та Оля, взагалі передумають щось знімати: у квартирі стало б менше народу, та більше кисню. Та й мамі не посміхалося готувати на всіх.
Я знову затягла. Ставки підняли, я жахнулася, що взагалі ніколи квартири не куплю. Ще брат з Олею жити не давали: Оля знайшла роботу, але звільнили брата, тож мама дала їм ще якийсь час.
Я думала, жахливим було життя з безробітною Олею, але працююча Оля при братові, що шукає роботу, виявилася в сто разів гірше. Вони стали лаятись ще більше.
Нещодавно брат знайшов-таки роботу, але в іншому місті. Він збирався їхати. Оля почала забороняти. Вони не домовилися, у результаті вирішили, що розлучення буде найкращим виходом.
Оля зібрала речі, на прощання звинуватила мене у заздрощі, та пішла. Замість радості, яку приписала мені Оля, я зазнала полегшення: вдома стало спокійніше.
Брат поїхав за кілька днів після Олі. Як вони розлучатимуться, не знаю. І якщо передумають, теж їхня справа. Аби ці пристрасті кипіли якомога далі від нас із мамою.
Я нарешті взяла іпотеку. Хотіла поїхати, але мама вмовила, щоб ми залишилися. Мама раптово зрозуміла, що самій їй буде дуже нудно.
Так, що поки наша з дитиною квартира здається. Що там в Олі з братом – не знаю, не цікавилася. Брат іноді мамі дзвонить, робить натяки, що йому важко і він повернувся б додому, але мама йому відповідає, що його не пустить.
Мамі вистачило брата та Олі. Вона ще боїться, що якщо не Оля, так з’явиться якась інша дівчина, і не хоче, щоб брат тягнув своє особисте життя в її квартиру.
Маму можна зрозуміти. Нам утрьох тихо та спокійно. Ми якось негласно поділили обов’язки, та витрати, обидві задоволені. Ну й обидві знаємо, що мені є де жити, тож, будь-якої миті, ми можемо роз’їхатися.
