– У тебе зовсім мізків немає?! Відразу все перевірити не можна було?
– Степан, та я Ольку одягала, і якось забула…
– Голову ти не забула?
Чоловік осікся, побачивши у дверях сусіда. Вони практично не були знайомі, сусід лише кілька тижнів тому переїхав до їхнього будинку. А Степан не любив, щоб хтось бачив і чув їхні скандали з дружиною.
– Доброго ранку, – похмуро привітався Степан.
– І вам доброго ранку, – відповів сусід Роман, розглядаючи чоловіка та його супутниць: молоду та якусь налякану дружину та маленьку доньку.
Дружина Степана Аня скромно посміхнулася і відразу опустила погляд. Вони всі увійшли до квартири, і вже через зачинені двері Роман знову почув, як кричить голова сімейства.
Рома насупився, але не став лізти. Може, ранок не задався. Але йому все одно було незрозуміло, як чоловік може дозволяти собі кричати на налякану жінку ще й на очах у дитини.
Але незабаром Рому закрутили справи, і він забув про своїх сусідів. Щоправда, ненадовго.
Якось, повернувшись увечері з роботи, Роман паркувався у дворі. Він вийшов надвір, вдихаючи свіже весняне повітря. Сніг вже зійшов, і всі з нетерпінням чекали літа.
Тому хтось вже зняв важкі куртки, одягаючись у легкі плащі. Звичайно, ще було прохолодно, але в повітрі так і лунав аромат весни.
Раптом його від насолоди відволікли крики. Роман насупився, а потім пішов у той бік, де чулися голоси.
– Не смій мене принижувати! – кричав чоловічий голос. – Інакше ти знаєш, що буде!
– Степан, давай не при доньці… – просила жінка.
Роман підійшов ближче, і йому відкрилася дуже цікава картина. Його сусідка Аня стояла, притулившись до машини, а над нею нахилився її чоловік. Поруч, трохи осторонь, переступала з ноги на ногу їхня донька, притискаючи іграшку до грудей, і тихо плакала.
– Що відбувається? – голосно, і досить грізно спитав Роман.
– Нічого, наші сімейні чвари, – відмахнувся Степан, відходячи від своєї дружини.
Рома ж не поспішав іти. Він підійшов до Ганни, встаючи між нею та Степаном.
– Все гаразд?
Аня глянула на свого чоловіка і невпевнено кивнула.
– Слухайте, Романе, йдіть своєю дорогою. Ми самі розберемося! – починав злитися Степан. І вже голосніше додав – Йди за мною! Що стоїш?
Потім схопив доньку за руку і потяг до під’їзду. Аня одразу рвонула за ними, а Роман не знав, що робити.
З одного боку, треба втрутитися, з іншого – він не сумнівався, що після його втручання Ані влетить ще більше.
На мить Аня обернулася, і в її очах була така безвихідь. Рома відчував, як серце наповнюється злістю.
Знав він таких особистостей як цей Степан. Його двоюрідний брат був таким самим. Домашній тиран, який залякав усіх. І коли Рома побачив, як його брат підняв руку на свою дружину, то йому врізав, що той аж впав. І тоді Рома пригрозив, що, якщо він її ще хоч раз буде чіпати, то за себе не відповідає.
Зрештою, дружина пішла від брата Роми. А той перестав із ним розмовляти, мовляв, навіщо ліз. Але Роман розумів, що так треба було. І дуже був щасливий, що братова дружина скинула з себе ті пута.
Але їй було простіше: вони не мали дітей. А ось Аня явно не лише за себе переживає, а й за дочку. Щоправда, чому вона тоді не йде від чоловіка, Ромі було незрозуміло.
А через день Рома зіткнувся з Анею на сходовій клітці. Та вела дитину до садка і, на щастя, Степана поряд не було.
– Романе, доброго ранку, – усміхнулася Аня. Щоправда, посмішка вийшла зніяковіла, мабуть, пам’ятала вона, як сусід за неї заступився.
– Доброго ранку, – відповів Рома, а потім все ж не зміг не спитати, – Аня, у вас все гаразд? Вибачте, але мені здається, чи Степан поводиться, як тиран?
Аня зніяковіла. Поправила доньці курточку і лише потім глянула на чоловіка.
– Степан, він запальний… З ним важко. Але я й сама часто винна, я буваю такою незібраною.
– Аня, ви не винні. Зрозумійте це. І якщо будуть якісь проблеми, сміливо звертайтеся до мене. Допоможу.
– Дякую.
Здавалося, що останнє слово Аня сказала щиро. І справді повірила, що Рома може допомогти.
А через тиждень допомога Романа знадобилася. Аня захворіла і попросила чоловіка відвести доньку до садка. І в них зі Степом стався скандал.
Він кричав так голосно, що чули, мабуть, усі. У тому числі й Роман, який саме виходив із дому.
Розлютившись, він постукав у двері. Але Степан, лаючи Аню і обзиваючи її неробою, навіть не почув цього стуку. Натомість його почула маленька Оля, яка завжди боялася, коли тато кричав.
Вона взагалі боялася тата, і не розуміла, чому інші діти з садка так радіють своїм батькам. Коли за Олею приходив Степан, а не мама, їй дуже хотілося забитися кудись у куток.
І Оля, злякавшись за маму, відчинила двері.
– Що трапилося? – Запитав Рома у дівчинки. Про те, що не можна відкривати стороннім, він скаже потім. Нині треба допомогти.
– Тато на маму лається, – тихо повідомила вона, – зараз він її знову вдарить.
У Роми очі кров’ю налилися. Він рвонув у кімнату, а в цей момент Степан замахнувся.
Не думаючи, Рома йому врізав. Степан, не чекаючи на свідків своєї жорстокості, навіть на мить завмер, тримаючись за підборіддя, куди прилетів кулак Романа.
– Ще раз піднімеш на неї руку, і матимеш справу зі мною, ти мене зрозумів?! – гаркнув Роман.
Аня ж схопилася і кинулася до коридору, де стояла перелякана донька.
Степан пробував обурюватись, але від вигляду грізного Романа йому стало страшно. Це ж не з худенькою та слабкою дружиною стосунку з’ясовувати.
Роман же вийшов із кімнати та підійшов до Ганни.
– Вам треба йти. Хоча б заради доньки.
Аня кивнула, а потім тихо промовила “дякую”.
Рома сподівався, що вона його почула. Але вже ввечері зрозумів, що вона нікуди не пішла.
Під час зустрічі Аня опустила голову і тихо пробурмотіла.
– Мені нема куди йти. Та й ви Степана так налякали, що він більше не підійме на мене руку.
– Підійме, Аня, – зітхнув Роман, – Я не завжди буду поруч.
– Я все ж вірю, що люди змінюються, – все також тихо сказала вона.
– Ну і дарма.
Але якийсь час справді було затишшя. Степан уникав свого сусіда, а коли його бачив, намагався одразу втекти. Аня та Оля, начебто, були спокійні, зник той страх в очах. І Рома подумав, може, й справді на Степана так було легко подіяти.
Аня ж насолоджувалася спокоєм. Так, її легко можна засудити, але їй і справді нема куди піти. Квартира Степана, сама вона із села. Приїхала до міста, і майже одразу зустріла Степана.
Спочатку він здавався таким добрим. Дарував подарунки, все для Ані робив. Не дивно, що наївна дівчинка, у якої до ладу і досвіду у стосунках не було, закохалася в нього.
Він дуже швидко запропонував з’їхатися, що мало насторожити Аню. Але ні, вона думала, що він просто так сильно її кохає.
А потім сталося нещастя. Згорів їхній будинок у селі, і в ньому загинули батьки Ані. І лишився в неї тільки Степан. Ось тоді він і відчув владу. Адже так легко підім’яти під себе людину, у якої нічого в житті не лишилося. Для якої ти став цілим світом.
Скандали, рукоприкладства почалися не одразу. Спершу Степан тиснув морально, вимагав, щоб усе було так, як хоче він. А коли Аня засіла у декреті, перестала ходити на роботу, він почав відриватися на повну.
Знав, що дружина та маленька донька повністю від нього залежать. З цієї причини він заборонив Ані виходити працювати. А то було б складніше її контролювати.
І Аня мирилася з усім, навіть звикла так жити. Поки в їхньому житті не з’явився супергерой, на ім’я Роман, який заступився за неї. Їй здавалося, що ніхто ніколи їй не допоможе. І вона була дуже вдячна Роману, адже Степан справді став стриманішим. Його Рома сильно налякав.
Але потім усе повернулося, як і було раніше Якось, коли вже минув місяць після того випадку, Аня заперечила Степану. Вирішила дати йому відсіч, сказала, що вийде на роботу. Він заборонив їй це робити, але вона вирішила не відступати. І заявила, що він не має права їй щось забороняти.
І тоді Степан злетів із котушок. Він почав розпускати руки на Аню, кричачи, щоб вона ніколи з ним не сперечалася.
Він забув про дочку. Він взагалі часто про неї забував. А Оля була не по роках розумна, і вже минулого разу зрозуміла, що їхній новий сусід може їх захистити.
Вона тихенько вислизнула з квартири, а потім почала стукати у сусідні двері. На щастя, Рома був вдома.
Він одразу все зрозумів. По заплаканому і зляканому обличчю дитини.
Рома попросив дівчинку посидіти в нього у квартирі, а сам помчав на допомогу його мамі.
Якби не Рома, Степан, мабуть, зробив щось страшне зі своєю дружиною. І коли Роман його відтягнув і завдав кілька ударів, Степан злякався. Він знав, що це погано для нього скінчиться.
Рома знав, коли треба зупинитись. І як тільки він побачив, що Степан боїться, викликав швидку та поліцію.
Степана затримали, Аню відправили до лікарні. Рома заспокоїв її, сказав, що подивиться за Олею. І хоч Ані не хотілося залишати доньку на сусіда, вибору не було. Та й поки він був найнадійнішою людиною у її житті.
Степана посадили за замах на життя. Це вже не побутові чвари з огляду на стан Ані. Коли вона прийшла в норму, вона відразу розлучилася зі Степом.
Вона продовжила жити у його квартирі, але вийшла на роботу і почала накопичувати гроші. Знала, що колись чоловік вийде на волю, і їм із донькою треба буде кудись втекти.
Романові Ганна була дуже вдячна. І їй було дуже шкода, коли йому довелося поїхати в інше місто. Він, вважай, врятував їй життя.
І коли він їхав, то дав їй свою нову адресу.
– Якщо зберетеся кардинально все міняти, приїжджайте, я допоможу.
– Дякую, Рома… Якби не ти…
Роман її перебив.
– Ти впораєшся. У тебе є особистий янгол-охоронець, – кивнув він у бік Олі. – І ніколи не давай себе ображати, ти потрібна доньці.
Рома поїхав, а незабаром зустрів своє кохання та одружився. Аня теж переїхала в інше місто. Не хотіла вона, щоб щось нагадувало їй про минуле життя.
А Оля, навіть коли підросла, все одно пам’ятала дядька Рому. І якщо вона дивилася фільми про супергероїв, завжди говорила, що вони справді існують.