– Ти забереш гроші в матері? Тобі не соромно так робити? Сам же знаєш, в якому тяжкому становищі я перебуваю

– Ну, невже для рідної матері не знайдеться десять тисяч? – слізно запитала мати, Ніна Миколаївна.

– Ні, гроші у нас є, але вони лежать на крайній випадок, – відповів матері Володимир.

– Так він і настав! – Підвищила вона голос. – У мене він ще з радянських часів був! Як я без холодильника житиму?

Зрозумівши, що свекруха продовжить канючити, доки не досягне свого, у розмову вирішила втрутитися я.

– Візьміть на виплату, чи в кредит, – діловито запропонувала я. – Чому саме у нас брати гроші?

– Ти думаєш, я про це не подумала? – зневажливо посміхнулася свекруха. – Звичайно, я вже ходила в магазин! Немає там розстрочок, лише кредит. На що він мені, якщо я у вас можу перепозичити?

Я запитливо подивилася на чоловіка, який з похмурим обличчям сидів навпроти матері. Я не могла самостійно ухвалити рішення про допомогу свекрусі, тому чекала на реакцію Володимира.

– Що ти так дивишся на мене? Сама вирішуй! – гаркнув на мене чоловік.

Ніна Миколаївна занервувала і почала швидко переводити погляд із сина на мене і назад. Я спідлоба подивилася на напружену свекруху і спантеличено зітхнула.

– Треба допомогти, напевно, – знизала я плечима. – Коли ви зможете повернути нам десять тисяч?

– Давайте краще п’ятнадцять! Мало що – про всяк випадок, – не відповівши на запитання, промовила Ніна Миколаївна.

Щоб таки отримати відповідь, я ще раз повторила своє питання свекрусі.

– Місяця за три віддам точно! – впевнено заявила вона.

– Якщо за три віддаси, тоді й назбирай сама на холодильник, – пробурчав у відповідь Володимир.

– Не буду ж я три місяці без холодильника? – Нервово захихотіла свекруха.

Чоловік з недовірою зиркнув на матір. Здавалося, він зовсім не вірив у те, що вона говорила. Щоб отримати схвалення Володимира, я ще раз запитливо подивилася на нього.

Спіймавши мій розгублений погляд, чоловік кивнув, проте, за виразом його обличчя було очевидно, що він з великим небажанням погодився на цю авантюру.

Я вийшла з кухні й попрямувала до спальні, де у нас із чоловіком зберігалася готівка. Через кілька хвилин я повернулася з потрібною сумою. Простягнувши гроші Ніні Миколаївні, я ще раз нагадала їй про обумовлений термін.

– Як купите холодильник, хоч подзвоніть нам, – крикнула я їй у спину.

Свекруха нічого не відповіла мені. Вона схопила гроші й, поспішно подякувавши нам, побігла.

Цього дня Ніна Миколаївна до мене так і не зателефонувала. Почекавши три дні, я сама зателефонувала свекрусі. Та на дзвінок відповіла, проте довго розмовляти не стала, пославшись на зайнятість.

– Ви холодильник купили? Вам грошей вистачило? – Запитала я.

– Так, все гаразд! – коротко відповіла вона і, попрощавшись, кинула слухавку.

Поведінка свекрухи трохи мене збентежила. Своїми сумнівами я вирішила поділитись із чоловіком.

– Дивно, що Ніна Миколаївна не похвалилася покупкою. Зазвичай, вона по сто фотографій надсилає, а тут тиша. Чи може нам з’їздити до неї? – Запропонувала я.

Володимир скривився, йому нікуди не хотілося їхати після роботи. На мою вимогу, він таки погодився вирушити до матері.

На превеликий наш подив Ніна Миколаївна зустріла нас біля дверей і впускати у квартиру відмовилася.

– Може, покажеш нам новий холодильник? – Запитав у матері Володимир.

– Чого на нього дивитись? Холодильник, як холодильник, – знизала вона плечима і рішуче перегородила синові шлях.

Поведінка матері змусила чоловіка запідозрити недобре. Він відхилив Ніну Миколаївну убік і пройшов у квартиру.

Свекруха густо почервоніла і почала заламувати руки. Я зрозуміла, що вона бреше і ніякого холодильника і близько немає.

– Де обновка? – крикнув Володимир. – Щось я нічого не спостерігаю тут!

Ніна Миколаївна безглуздо посміхнулася і збентежено знизала плечима, продовжуючи мовчати.

– Мамо, де холодильник?! – гаркнув на неї Володимир. – Де гроші? Повертай їх прямо зараз!

– У твоєї сестри теж зламався холодильник, я їй віддала гроші, – дурна усмішка з’явилася на обличчі Ніни Миколаївни. – Їм потрібніше, там же двоє дітей, а я можу собі потроху готувати…

Чоловік завмер на місці й, розгнівано дивився на матір. Найменше він очікував почути від неї таку відповідь.

– Ти віддала сестрі гроші? – насупившись, перепитав Володимир. – Ти серйозно?

– Треба було Ларисі допомогти, – багатозначно промовила Ніна Миколаївна. – Я поки що переб’юся. Можливо й сама накопичу.

– Як цікаво, – чоловік схрестив руки на грудях. – А хто буде нам гроші віддавати?

Мати закусила губу і лукаво посміхнулася. По її очах я зрозуміла, що свекруха думає, як би краще вивернутися і збрехати.

– Віддам якось, – нервово засміялася вона. – Вам вони все одно поки що не потрібні.

– Здрастуйте! Як це не потрібно? Ми взагалі могли покласти їх у банк під відсотки! – обурено процідив крізь зуби Володимир. – Давай за три місяці повертай!

Свекруха сердито насупила брови. Їй не сподобалося, що син здумав на неї тиснути.

– Віддам! – обурено гаркнула вона.

– Подивимося! – крикнув Володимир і, вийшовши з квартири, голосно грюкнувши дверима.

Я пішла за чоловіком, подумки звинувачуючи себе в тому, що пожаліла свекруху. Минуло три місяці, чотири, пів року, а Ніна Миколаївна і не думала повертати нам борг.

Не витримавши мовчання, Володимир подзвонив матері й нагадав про п’ятнадцять тисяч.

– Ти забереш гроші в матері? Тобі не соромно так робити? Сам же знаєш, в якому тяжкому становищі я перебуваю. Адже я навіть собі не змогла купити холодильник, – стурбовано промовила Ніна Миколаївна.

– Це твоя справа! Не потрібно було віддавати гроші сестрі! – Огризнувся у відповідь чоловік. – Тільки ось знай, що коли щось трапиться, то на нас більше не розраховуй, йди до дочки! – додав він і кинув слухавку.

З цього моменту ми припинили будь-який контакт із Ніною Миколаївною, продовжуючи ображатися на неї за обман та шахрайство.

Можливо ви нас осудите, але це дуже прикро визнавати, що мати обманом виманила у нас гроші, щоб допомогти своїй доньці! Це нормальний вчинок матері, як ви вважаєте?