– Я думала, у тебе вистачить розуму лише гуляти з нею, а не одружуватися, – підібгала губи теща. – Вітряна вона якась, ця твоя Таїсія, ще й сирота.
– Я взагалі теж сирота, – нагадав Костя. – Я, на вашу думку, теж вітряний?
Ольга Євгенівна невдоволено відвернулася і демонстративно взялася протирати пил у квартирі.
– Навіть фотографію Юлі прибрав, – раптом схлипнула вона. – А вона ж тебе так кохала.
В один рік у житті Кості відбулися одразу дві серйозні події.
Перша, сумна, – пішла із життя бабуся, яка виховувала його одна з десяти років, бо батьки його трагічно заги нули.
Друга, радісна, – йому відповіла взаємністю дівчина, в яку він був закоханий зі школи.
Швидкий роман, що почався з Юлею, не дав йому навіть як слід пожуритися в порожній квартирі – самотності він боявся найбільше!
Потім все теж відбувалося дуже швидко: знайомство з тещею, Ольгою Євгенівною, весілля, народ ження Вікторії.
Він вважав себе дуже щасливим у той час і боявся, що все це йому тільки сниться. Молоді не мали особливих проблем у фінансовому плані.
Жили в його трикімнатній квартирі, заробляв він на посаді молодого інженера дуже непогано, дочка росла здоровою та веселою.
Все закінчилося раптово, коли Юля не вижила в дорожній пригоді. Теща з чогось вирішила, що у втраті дочки винен зять, і влаштувала справжній скандал на поминках, але потім відійшла, попросила вибачення та почала допомагати йому з трирічною Вікою.
– Тобі працювати треба, Костю, – зітхнула Ольга Євгенівна. – Дитину підіймати – справа не дешева. Я Юлю одна ростила – знаю.
– Дякую вам, – щиро дякував їй Костя.
Він, звичайно, був радий цій допомозі, але почував себе ніяково – Ользі Євгенівні довелося звільнитися з роботи. Вона заслужено рано вийшла на пенсію, але хіба ж на неї проживеш?
Втім, Костя намагався фінансово підтримувати жінку, і спілкувалися вони цілком мирно.
Іноді він ловив на собі ненависний погляд тещі, але зміг переконати себе в тому, що йому це здається.
Костя думав, що Ольга Євгенівна зрадіє, коли її звільнять від турбот про онучку, тож через півтора року після тієї трагедії повідомив їй, що одружується.
– Швидко ж ти мою Юлю забув, – дорікнула його теща.
– Ольго Євгенівно, я дуже любив Юлю, але життя продовжується. Вікторії потрібна мама, та й ви відпочинете.
– Мама?! Мачуха це називається, мій любий! І невідомо ще, як твоя нова дружина до неї ставитиметься! А мені відпочивати нема від чого!
Неприємна вийшла розмова. Теща вимагала, щоб він віддав Віку їй, але він, звичайно ж, відмовився.
– Чому? – Здивувалася його обраниця Рита. – Хай би рідна бабуся виховувала Віку, вони ж рідні люди.
– Не зрозумів, – Костя щиро здивувався. Йому здавалося, що Рита та дочка цілком собі потоваришували. – Я вважав, що ти полюбила Вік.
– Ой, Костю! – скривилася наречена. – Одна справа – погуляти разом, кілька годин поспілкуватися, а інша – взяти на себе відповідальність за чужу дитину, піклуватися про неї.
– Вона, звичайно, дочка моєї приятельки та коханого чоловіка, але все одно…
– Ти ж з самого початку знала, що в мене дочка.
– Так, Костю! Не злись, але Вікторії буде краще з бабусею, – вона припала до нього, ласкаво заглядаючи в очі. – Це ж правда?
Ні. То була неправда. Принаймні він вважав це не правильним. Він, звичайно, був закоханий у Риту, хотів сім’ю, близьку людину поруч, але не настільки ж.
Теща зовсім перестала з ним розмовляти, хоча, як і раніше, дбала про онучку.
А ось із Ритою він ще двічі спробував поговорити – марно. У результаті наречена сама його покинула, заявивши, що він «непробивний».
Не сказати, що Костя дуже засмутився через це – значить, не доля йому бути з Ритою! – а за вісім місяців у його житті з’явилася Тая.
Худенька, рудоволоса та смішна, вона влаштувалася на роботу в кафе, де Костя з колегами часто обідав.
Він довго просто милувався нею збоку, поки його колега – відомий донжуан, Олег, не заявив, що «займеться цією гарячою офіціанткою» і не підштовхнув Костю до рішучих дій.
Через місяць і Кості, і Таї стало зрозуміло, що жити один без одного вони не можуть і не хочуть.
Але все ж таки пів року він придивлявся до дівчини, перш ніж познайомити її з Вікою – все-таки не хотілося йому завдати травми маленькій доньці.
З першої ж хвилини знайомства Тая і Віка защебетали про щось своє, майже зовсім забувши про нього.
Здавалося, що дві його кохані жінки були знайомі все життя.
– Віка, мабуть, у бабусі житиме, коли ми одружимося, – Костя таки не втримався, щоб не перевірити наречену.
– У сенсі? – та з подивом на нього дивилася. – Чому? Навіщо?
– Тобто ти не проти, якщо Віка житиме з нами? – ухилився він від відповіді на ці запитання.
– Костю, – вкрадливо спитала Тая. – Ти добре почуваєшся? – і навіть простягла руку і помацала його чоло. – Температури начебто немає.
-Я не знаю, що ти там вигадав… Віка повинна жити із нами. Я ясно висловлююсь? Ти мене розумієш? – стурбовано зазирнула вона йому в обличчя.
– Так! – засміявся він, підхопив дівчину і закружляв. – Мені все зрозуміло!
Здається, доля дала йому другий шанс стати щасливим. Аби все не вийшло в результаті, як минулого разу. Але ці похмурі думки Костя намагався гнати від себе.
А ще треба було щось робити з Ольгою Євгенівною. Після тієї його спроби одружитися з Ритою стосунки з тещею стали трохи напруженими.
Віка стабільно ходила до дитячого садка, і її бабуся знайшла собі роботу. Про внучку вона дбала за потребою, або просто проводила з нею час у вихідні.
Було очевидно, що ще одна його спроба привести в будинок нову дружину Ользі Євгенівні не припаде до душі…
Так і сталося.
– Я думала, у тебе вистачить розуму лише гуляти з нею, а не одружуватися, – підібгала губи теща. – Вітряна вона якась, ця твоя Таїсія, ще й сирота.
– Я взагалі теж сирота, – нагадав Костя. – Я, на вашу думку, теж вітряний?
Ольга Євгенівна невдоволено відвернулася і демонстративно взялася протирати пил у квартирі.
– Навіть фотографію Юлі прибрав, – раптом схлипнула вона. – А вона тебе так любила. Якби ти не відправив її в той чортів магазин на іншому кінці міста, вона була б жива.
Костя тяжко зітхнув. Насправді Юля їхала тоді в зовсім інше місце, але її матері про це було вирішено не говорити – і так, у неї велике горе.
Сперечатися з тещею того дня він більше не став. Нічого вона змириться, звикне. Навіщо нерви псувати один одному?
Але буквально через пару днів він застав біля під’їзду Таю всю в сльозах та Ольгу Євгенівну, яка явно нападала словесно на дівчину.
– Ти б совість мала! – голосила теща. – Ще могила моєї доньки осісти не встигла, як ти вже тут хвостом крутиш! До внучки моєї в матері набиваєшся! А яка з тебе мати?!
– Ольго Євгенівно, ви що тут влаштували? – Костя рішуче ступив до жінок і обійняв наречену, що плаче. – Що ви несете взагалі? Ми ж з вами домовились.
– Ні про що я з тобою не домовлялася, і псувати життя моїй онучці я тобі не дозволю! Дочку мою на той світ звів, а сам тягаєш додому всяких!
– Так, – рішуче промовив Костя. Йому все це дуже набридло, і настав час було вже все розставити по місцях. – Ходімо додому, і там поговоримо. Нічого народ розважати.
– А мені соромитися нема чого! – підійняла підборіддя теща. – Це тобі має бути…
– Гаразд, – обірвав він її. – Ваша донька, Ольго Євгенівно, того дня мчала на побачення до свого коханця, якого вона шалено любила. А ось він її не дуже.
– Одружуватися не хотів, чужу дитину виховувати теж. Тож я тут взагалі постраждала сторона.
– Ти брешеш! – побілілими губами прошепотіла теща. – Не було у моєї Юлі нікого, окрім тебе…
– Та невже? – Костя вже розсердився серйозно і, мабуть, почав би кричати, якби Тая не вчепилася в його руку. – Мені все розповіли ще тоді, навіть є відео, на якому Юля з цим Віктором у парку стосунки з’ясовують.
Він не сказав, що про зраду дружини тоді, ще чотири роки тому, йому розповіла Рита. Вона ж і зняла те відео – дуже хотілося їй чомусь приятельці насолити, та й Костя їй подобався.
Він вважав ці подробиці зайвими.
– Ходімо таки до квартири. Це відео у мене в ноутбуці.
Ольга Євгенівна тільки мовчки кивнула, дивлячись на нього все ж таки недовірливо.
Коротке відео вона теж переглянула мовчки, тільки змінилася в обличчі, побачивши коханця дочки, а потім заплакала: «Донечко моя, бідна…»
– Не знала я, що цей гад в її житті знову з’явився, – зітхнула вона, трохи заспокоївшись. – Адже він усю голову їй задурив, а потім його посадили, і Юля, дякувати Богові, за тебе вийшла заміж.
– А він, мабуть, вийшов раніше за термін, і знову мізки їй пудрити почав…
– Я не хотів вам про це говорити, але ви мене змусили, – розвів Костя руками.
Теща мовчки кивнула. Тая, яка до цього теж мовчки дивилася на жінку, раптом присіла з нею поруч і обійняла. Теща припала до неї й знову заплакала.
Того дня вони більше не розмовляли. Ольга Євгенівна прийшла до них через три дні й вибачилася.
Костя та Тая одружилися, а бабуся Вікторії в їхньому будинку була найбажанішою гостею.
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
