Ймовірно, я не одна така, а й подумати не могла, що зі мною таке трапиться. Почну з самого початку. Переїхали ми в новий будинок, мені тоді було три роки, на майданчику було всього три квартири, в одну з них заїхала ще одна молода сім’я.
У них був син мого віку, ми подружилися і гуляли тільки вдвох. Дружили ми завжди і дуже міцно, переживали разом перші закоханості, підтримували одне одного ну і т. д. У 17 років я вийшла заміж, а в 18 вже народила.
Але шлюб мій видався не міцним, через три роки ми вже розійшлися, виною всього був занадто юний вік. Після розлучення я забрала дочку і повернулася жити до батьків.
Рома (мій друг), як і раніше, не припиняв спілкування зі мною і ми дружили з тією ж силою що і в дитинстві, тільки тепер він ще дружив і з моєю донькою.
Я без проблем могла залишити її з ним і вирішити всі свої справи. Ми часто відпочивали разом і навіть їздили на море. Коли чужі люди приймали нас за пару, ми завжди сміялися від душі.
Потім у Роми з’явилася дівчина, вони були разом близько 8-9 місяців. Спочатку я нормально реагувала на неї, але чим далі, тим більше вона мене стала дратувати.
І тільки тоді я усвідомила що Рома для мене давно вже не просто “подружка з щетиною”, але і чоловік без якого я просто не уявляю свого життя.
Після важкої, жалісливої розмови з’ясувалося, що мої почуття взаємні. Ось так, я вже на 6 місяці і ношу його прізвище. Часом щастя дуже близько.
