У 1998 році нам з чоловіком пощастило – отримали кредит в гривнях. Збиралися недалеко від міста купити покинуту ділянку. Ділянка продавалася в доларах. Ми обміняли гривні на долари, а через кілька днів гривня впала. Моментально погасили кредит. На руках виявилося стільки грошей, що вистачило на нормальний будинок

Не опускайте руки, навіть якщо навколо все руйнується.
Іноді заходжу на цей сайт і читаю історії. Є добрі історії, але здебільшого пишуть люди, які страждають від підлих вчинків близьких людей, або самі творять всякі неподобства.

Читаю, що зрадила дружина або чоловік пішов і просто моторошно стає.

Для чого люди зустрічаються по кілька років, а після якогось часу зраджують коханій людині?

У мене в голові не вкладається, що коханій людині можна зрадити. Як можна кинути своїх дітей? Як можна поливати брудом колег? Куди поділися повага і честь?

Я прожила з чоловіком 42 роки разом. Всяке бувало: переїзди на інший кінець країни, безгрошів’я, хвороби, втрата роботи.

Одного разу ми навіть житло втратили. Але ніколи ми не здавалися. Ніколи не опускали рук і завжди довіряли одне одному.

Я впевнена, що мій нині покійний чоловік жодного разу мені не зраджував. Я йому теж була вірна. Та й для чого тоді вступати в шлюб, якщо не відчуваєш по відношенню до обранця справжніх сильних почуттів? Навіщо?

У 1994 році сталося так, що ми втратили все. У нас не було житла, навіть роботи повноцінної не було. Будинок, куди ми переїхали виявився аварійним.

Надавати житло в середині дев’яностих вже було нікому: одна влада розвалилася, а іншої не було. Ми з чоловіком і двома дітьми переїхали до рідної домівки в село, яке зараз і на карті не знайдеш: не живе там більше ніхто.

Три роки жили в селі, куди крім бомжів і не заходив ніхто. Працювали в полі з ранку до ночі. Вдень і перед сном займалися з дітьми, щоб вони не відстали за шкільною програмою.

У 1998 році просто пощастило – отримали кредит в гривнях. Збиралися недалеко від міста купити покинуту ділянку. Ділянка продавалася в доларах.

Ми обміняли гривні на долари, а через кілька днів гривня впала. Моментально погасили кредит. На руках виявилося стільки грошей, що вистачило на нормальний будинок, а не на халупу, яка завалюється.

Так, нам пощастило, але якщо порахувати, скільки разів в житті мені і чоловікові не щастило, то не вистачить пальців на руках.

Пам’ятайте головне – завжди тримайтеся за своїх рідних, ніколи не віддавайте і не опускайте рук, навіть якщо навколо все руйнується. І завжди залишайтеся людьми.

You cannot copy content of this page