Мені 26 років і за спиною вже два шлюби. Я ніколи не хотіла сім’ї, але якось все виходить навпаки. Перший шлюб «по зальоту». Ну хто ж знав, що після 3-х років зустрічей, я не зрозумію, що з себе представляє ця людина. Розлучилися. Син і не встиг запам’ятати, хто такий цей чоловік.
Другий чоловік — поспішне моє рішення, просто хотілося самостійності. Відразу почали жити втрьох, весілля зіграли самі, все планували, і все виходило, як ми хотіли. Але я все зруйнувала. Через фінансову нестабільність чоловіка, я почала працювати цілодобово.
Завдяки цьому швидко зробила кар’єру, дарувала йому подарунки та розбавила. А він сів на шию, ще й ніжки звісив. Ще й своя дитина у нього не виходила. Зрештою: подав на розлучення і пішов, наостанок влаштувавши скандал і звинувативши мене у меркантильності.
Тепер я знайшла нові стосунки. Вже самостійною, коли ми жили з сином одні. Чоловік молодший за мене на пів року, давно живе окремо від батьків, працює цілодобово. А я вже вийшла на стабільний державний графік до п’ятої вечора.
Мені подобаються його ведмежі обійми та відсутність шлюбів, та й стосунків, як таких за плечима. Але я чекаю підступу. Невже все в мене може вийти? Мені сподобалися перші 3 місяці віч-на-віч із сином, потім стало не вистачати чоловічої присутності поруч, і ось знайшовся він.
З сином вони поки що знайомляться і притираються, але наче ладять. З’їжджатися, звичайно, поки що рано, та й зламана я стала, як мені здається. Так незрозуміло і неприємно, коли він допомагає мені фінансово, без мого прохання. Я просто до цього не звикла, мої колишні ніколи не допомогали. Також, я вже знаю, де і що мені може в ньому не сподобатися, а ось показати себе справжню не можу йому.
Може й не варто? Чи може порвати все, залишитися з дитиною вдвох, попри бажання бути коханою? Мені подобається бути поруч, бути з ним, але я думаю, все колись навернеться мідним тазом. Не хочеться ще раз розчарувати себе.
