Мої батьки познайомилися за дивних обставин, а одружилися – за стандартних. Мама, бувши студенткою, захотіла ризикнути й сплавитись по гірській річці. Її інструктором був мій майбутній тато. Вони не змогли подолати найскладніший поріг, і перекинулися.
Уся команда залишилася на місці, а мамин ремінь обірвався, і її понесло річкою. Інструктор кинувся витягати її на берег. Так вони й познайомились. Дуже романтично, загадково, ніби звела їх сама доля.
Між ними почалися стосунки, вони зустрічалися лише три тижні, а потім їм довелося одружитися, бо чекали на мене. Після моєї появи на світ божий почуття ще тепліли, але кохання застрягло в моїх криках, пелюшках, та памперсах.
Я пам’ятаю, які жахливі були у батьків стосунки навіть на мій п’ятий день народження. Вони лаялися з-за торта, постійно скандалили, дорікали один одному. Загалом, усі їхні стосунки нагадували один великий конфлікт. Мама часто плакала, тато кричав, грюкав дверима, кудись йшов, але завжди повертався.
Але якось вони почали зовсім холодно ставитись один до одного, навіть скандали припинилися. Мама розповіла мені, що вони подали тоді заяву до РАГСу на розлучення, але батько забрав її, тому, що мама була знову в положенні моїм братом. Їх знову зв’язала дитина.
Коли Денисові виповнилося три роки, батько не витримав, і знову подав на розлучення. Мені було дев’ять, і я не розуміла, як тато може ось так просто зрадити нашу родину. Адже в нього була ми з Денисом, і він начебто любив нас.
Але ставши дорослішою, я розуміла, що мама частенько підливала олії у вогонь, хоч і відмовлялася визнавати свої помилки. Коли тато приходив із роботи спокійним, то вона обов’язково знаходила чим його дорікнути за вечерею.
Хоча він нічого вдіяти ще не встиг, тільки зайшов, помив руки й переодягнувся. Він відповідав їй спокійно, але мати не вгамовувалась, а батько ще більше розпалювався. Він починав кричати, не звертаючи уваги на дітей, які сиділи за тим самим столом.
Мені шкода, що Денис у своєму дитинстві встиг надивитись на все це. Можливо він зробив певні висновки про недопустимість таких стосунків, і коли в нього з’явилася своя родина, вони жили душа в душу. А в батьків продовжувалася епопея зі скандалами та лайками.
Вони подавали заяву на розлучення, сварилися, тато залишав квартиру, потім знову повертався. Вони періодично, то подавали заяву на розлучення, то знову її забирали, й намагалися миритися. Але ніколи це перемир’я не тривало довго. Все одно починався скандал, де батько звинувачував маму у всіх гріхах, а вона вкривала його образами.
Не хочу згадувати це, надто важко. Я дивилася на своїх батьків, і не розуміла, чому вони просто не можуть помиритись, чи вже остаточно розійтися. Але скандали поглинули їх так сильно, що здавалося, ми з братом їм зовсім не потрібні.
Мама буквально чекала на батька з роботи, щоб влаштувати йому головомийку. Але одного разу мені все це набридло. Мама наклала в тарілку котлет, та поставила перед батьком, й зауважила, що він обмаль заробляє, щоб їсти котлети. Тато тільки відкрив рота, щоб відповісти, а я вже вигукнула – “досить”.
Я просто попросила маму помовчати, бодай одну вечерю, бо ми з братом хочемо відчути себе в родині, а не на базарі. Вона тоді справді замовкла, почервоніла, та сіла вечеряти. Тато зам’явся, якось зніяковів, але нерішуче почав розмову.
Ми вперше за довгий час спокійно розмовляли за вечерею, без скандалів, та криків. Мама мовчала, а тато розмовляв з нами. Того вечора вже конфліктів не було. Я навіть думала, що вони помиряться, але виявилося, що вони розлучилися ще два тижні тому. Тато продовжував повертатися додому.
Вони досі живуть разом, хоч офіційно чоловіком та дружиною вже не є. Я не знаю, як назвати їхні стосунки, але явно не коханням. Але я чітко зрозуміла, що іноді ми самі провокуємо конфлікти, коли не слідкуємо за мовою.
Навіть якщо наші висловлювання здаються невинними, іншу людину можуть поранити в саме серце. Я не знаю, як батьки надалі будуть себе поводити, але вважаю, що після розлучення ділити одне помешкання – це катастрофа! Як ви вважаєте?