Коли моя подруга Маша вийшла заміж, я любила бувати у них в гостях. З ними було приємно і легко проводити час, її чоловік Вадим був завжди веселим і товариським, поки був фахівцем-початківцем з маленькою зарплатою і жив з дружиною на орендованій квартирі.
Потім йому, з його економічною освітою, пощастило влаштуватися у велику фінансову організацію. Вадим став заробляти пристойні гроші, вони купили нарешті своє житло, гарний і затишний будинок, народилася дочка. Але тепер, коли я приходжу до подруги, а я ще й хрещена її доньки Даші, я бачу її сумне обличчя, у будинку в них панує якась зневіра, кожен живе своїм життям.
Маша починає згадувати, як вони з чоловіком познайомилися, як він її любив, як разом досягали успіху (подруга теж економіст за освітою, але працює в іншій області).
Коли я починаю її заспокоювати, Маша каже: «Я не можу зрозуміти, чому так відбувається? Цілодобово не бачимося, чоловік і вечорами сидить зі своїми документами, я засинаю одна, так і не дочекавшись хоч якоїсь уваги. Відчуваю, що наша сім’я скоро розпадеться, розбіжимося з Вадимом у різні боки, шкода лише доньку».
Про Машину доньку окрема розмова: їй 11 років, навчається в престижному ліцеї, але спілкування обмежується загальними фразами: вона або за комп’ютером, або у подруги. До того ж, постійно ходить у навушниках, слухає музику і достукатися до неї не так просто.
Востаннє при мені у них із чоловіком виникла сварка. Вадим кричав, що він працює і забезпечує сім’ю, що не всі можуть собі дозволити так одягатися, як Маша, зокрема й європейські тури які вона так полюбляє, і що це треба цінувати. Мені було неприємно, що я виявилася втягнутою в їхню сварку, і після того я стала рідко в них бувати.
Коли Маша зателефонувала після чергової сварки, я порадила їй піти на консультацію до сімейного психолога, я чим їй можу допомогти, хіба що співчуттям. Але я думаю, що справа тут не в грошах та нестачі часу, а просто в людських стосунках.
Ми з чоловіком живемо скромно, але сварки бувають, може навіть частіше, ніж у них, але вже з іншого приводу, який завжди знайдеться, якщо кохання пішло.
Надія тримала в руках пакет із помідорами й відчувала, як холодні краплі дощу барабанять по…
Людмила жила в будинку навпроти молодої родини сина і вважала своїм обов'язком придивлятися за невісткою.…
- Соню, ну, будь ласка! – благала її сестра, – не кидай мене. Я без…
- Мамо, навіщо ти знову погодилася на ціле літо сидіти з онуками? Ти після того…
— Маринко, золото моє, в суботу чекаємо вас з Женею на другу годину! — голос…
Анна повільно розмішувала каву, відчуваючи, як напруга накопичується в плечах. За стіною кухні лунали знайомі…