Мій чоловік завжди чудово заробляв. Так добре, що я могла дозволити собі не працювати зовсім. Звичайно, я займалася будинком і дітьми (у нас їх двоє), тож без діла я цілими днями не сиділа. Проте гроші до загального бюджету я теж вносила. У мене є однокімнатна квартира, яку я купила ще до весілля з Дімою.
А побралися ми понад 10 років тому. Термін пристойний, щоб зрозуміти, що поряд з тобою та сама людина. Чоловіка я люблю так само сильно, як колись. Але зараз у наших сімейних стосунках серйозна криза.
Проблема в тому, що Діма збанкрутував. Його бізнес завжди приносив чудові доходи. У чоловіка працювала пристойна кількість людей. Він вчасно виплачував їм зарплати та податки державі. Але кілька років тому справи почали погіршуватися. Я ще тоді казала, що бізнес легше закрити, ніж витягувати його з дна.
Але Діма мене не слухав. Він брав гроші у борг у своїх друзів, потім якось ситуація налагоджувалась. А потім все повторювалося знову. Але я завжди знала, що в разі чого можу бути впевнена у тих грошах, які мені платять мої квартиранти. Сума не дуже велика, але це краще, ніж нічого.
Зараз, нажаль, я можу впевнено заявити: бізнес мого чоловіка прогорів. Його товари були скоріш розкішшю, ніж необхідністю. В умовах війни попит на них впав зовсім, та й уже зроблені змовлення люди вимагали відмінити, повернути кошти.
В нових умовах чоловік не просто не зміг витягнути проблеми в нуль, бізнес пішов у величезні борги. Він повинен розплатитися з постачальниками, за оренду приміщення також виставлено кругленький рахунок. Абияк вдалося виплатити останні зарплати працівникам і попрощатися з ними. А нам залишається лише сидіти біля розбитого корита і чекати на диво.
Нещодавно чоловік заявив, що мою квартиру настав час продавати. Мовляв, із виручених грошей ми зможемо розплатитися з усіма боргами та думати, що робити далі. Але мене такий розклад не влаштовує. Ми маємо двох дітей, яким ще навіть 15 років немає.
Мені потрібні якісь гарантії, що раптом що станеться, а квартира ще одна є. Я не хочу продавати житло, яке насилу купила. Якщо я не працюю зараз, це не означає, що я не робила цього до знайомства з Дімою.
Чоловік на мене ображений до неможливості. Він вважає, що всі сімейні проблеми потрібно вирішувати спільно, інакше який сенс у такій сім’ї. Мене ці розмови лякають, адже я люблю чоловіка. Але продавати свою квартиру не хочу і не буду. Має бути інший вихід!
Тим більше я вже давно попереджала чоловіка, що він ризикує залишитися ні з чим. Тоді він мене не слухав, вічно упирався і казав, що знає краще.
Ну і що ми маємо у результаті? Чому я маю жертвувати своїм житлом заради дуже туманних перспектив. Я навіть не знаю точно, про які суми боргу йдеться! Чоловік не каже мені, мабуть, боїться.
Не розумію, що робити далі. Час іде, а проблема не вирішується. Наша фінансова подушка безпеки не є вічною. Діти – це постійні витрати. Та і я вже звикла жити, ні в чому собі не відмовляючи.
Я готова піти на роботу, це не проблема. Але чоловік не хоче працювати на когось. Звик, що має свою справу, свій бізнес. Коли я пропоную йому просту роботу в офісі або щось таке, він влаштовує справжній скандал. Мовляв, я змушую його працювати там, де він не хоче. Але Діма навіть не намагається знайти щось, що йому до вподоби.
У голову починають лізти думки про те, щоб забрати дітей і переїхати в ту мою квартиру. А чоловік нехай сам розбирається і думає, що йому робити. Адже я не можу вирішувати за нього його ж проблеми.