У дружини брата, мабуть, із сімейними стосунками все погано. Не з моїм братом, а з її родичами, батьками, дідусями.
Тому що вона досі не може повірити, що я без скандалів, судів та погроз просто віддала братові спадщину. Досі шукає якусь каверзу в моєму вчинку.
А у нас все просто. Батьки й мене, і брата повністю забезпечили. Вони дали нам освіту, кожному придбали по однокімнатній квартирі, загалом, підготували нам майданчик для старту.
Ніхто не бідкається, у всіх все добре. У брата сім’я, дружина та дві дочки. Вони два роки тому взяли іпотеку, тому що в одній кімнаті всім тулитися було б важко.
Я поки що живу одна, ось машину купила нещодавно, встигла до чергового підвищення цін. Хотілося б, звичайно, нову, але поки що вона мені не світить.
Минулого року в нас не стало тітки, сестра тата. У неї сім’ї не було, усі померли ще раніше, тож спадок відійшов татові.
Там було дві квартири та дача за містом. Все це майно знаходилося в іншому місті, від нас вісім годин їзди на машині.
Переїжджати ніхто не збирався, бо в нас і тут налагоджено все. У батьків є квартира, є затишна дача, де можна хоч цілий рік жити, тож спадщина їм не потрібна.Тато нам із братом сказав, щоб ми самі вирішували, як з цим вчинити, бо татові цим займатиметься ліньки. Та й образити когось із нас він не хоче.
Ми з братом сіли, розрахували різні варіанти, вирішили, що квартиру треба продавати, як і дачу. Тому що надто складно здавати квартиру в іншому місті.
Оскільки у брата іпотека, ми з ним домовилися, що я ні на що не претендую, він усі отримані гроші забирає собі та гасить свій кредит, щоб не платити відсотків.
А сам брат на мій рахунок поступово буде переказувати гроші у розмірі половини вартості всього цього майна. Так і я поступово накопичу на нову машину чи розширення квартири, і братові не доведеться ще двадцять років віддавати гроші з величезною переплатою банку.
Все вирішили на словах, тому що у нас із братом чудові стосунки, ми один одному довіряємо і я впевнена, що він мене не обдурить.
Батьки наше рішення сприйняли спокійно, угоду з продажу провернули досить швидко. І тільки братова дружина ніяк не заспокоїться.
Вона шукала каверзу в нашому рішенні постійно, думала до останнього моменту, що я передумаю, або що я якось все переграю. Поки не отримала виписку із банку про закриття іпотеки, не вірила.
А зараз вона впевнена, що я тепер постійно буду з брата гроші тягнути, пригадуючи свою доброту. Хоча ми маємо обумовлену суму, яку брат поступово мені віддає, більше мені й не треба. Але його дружина все ще підозрює якусь каверзу, шукає друге дно у всіх моїх словах і діях, тому що не вірить, що можна просто так віддати гроші, повірити на слово.
Мій брат жодного разу мене не підводив, не обманював. Кому ще вірити, якщо не сім’ї? Навіть шкода невістку. Тяжко, мабуть, постійно когось підозрювати та шукати скрізь обман.
