Всієї історії звичайно ж не розпишу. Постараюся якомога коротше.
До весілля все було ідеально: залицяння, турбота, увага, квіти подарунки. (Причому він домагався мене 4 роки, ще зі школи, а я завжди відмовляла).
Зробив пропозицію, через півроку наших відносин. Одружилися, і почалося все найцікавіше. Почали жахливо сваритися, аж до бійок. Найчастіше через його маму.
Його мамі не подобалася ні я, ні мої батьки. Постійно щось погане говорила про них, а я не стримувалася і зривалася. Так, забула написати, що чоловік закінчував на той момент військовий інститут.
Сварилися, пробачали одне одного, все погане прощала. Попросив дитину, дуже просив. Звичайно ж у мене був страх, що завагітнію і він мене кине. Але говорив, що все буде добре.
У підсумку я виявилася права. Завагітніла, начебто спочатку був радий. Поки не приїхали в гості його батьки. У мами відразу перше питання: А запланована вагітність чи ні?
Після їхнього візиту знову почалися скандали, знову почав піднімати руки, почав погрожувати кухонними приладами. Я була готова все йому пробачити. Але він вирішив інакше.
Мама постаралася, щоб його з розподілу забрали в інше місто. Тому розлучилися ми дуже погано: забрав у мене все: гроші, посуд, пральну машинку, і навіть їжу з холодильника. (А я залишилася на 4-му місяці вагітності одна в порожній орендованій квартирі).
Як я не бідкалася йому, все було марно. І так я проплакала всю вагітність. Він звичайно ж поїхав працювати далеко в інше місто.
Я народила (дякую батькам і брату) вони допомогли мені. Всю вагітність він не дзвонив. З’явився, коли дитині було 11 місяців. Зустрілися ми з ним в суді.
Подав на ДНК, до доньки навіть не підійшов. ДНК, підтвердилося, але зрушень немає ніяких. Доньку не разу не бачив, не знає взагалі як ми живемо. Абсолютно чужий дядько.
Донечці зараз два рочки. А чи не давно я дізналася, що він одружився, на жінці яка старша за нього. Так ще й двоє дітей має. Нестрималась і зайшла в гості в соц мережу до його коханої.
Дивлюся, а там повна сімейна ідилія: весільні фотографії і сімейні, де мій колишній чоловік обіймає чужого сина. Прикро за себе, за дочку прикро, що вона навіть не знає його. А він щасливий татусь, навіть не думає, що його дочка може хворіти, не спати ночами. Що на вулиці дітки гуляють з татами. А вона навіть не знає свого “тато”.
