Тимофій і Настя були одружені лише пів року. Ще не всі звички один одного були вивчені, але деякі вже починали бісити.
Тимофій був непоганим хлопцем: добрим, дбайливим, працьовитим. І все б нічого, але щоразу, сідаючи за стіл і приймаючись за їжу, яку приготувала Настя, починалося те саме:
– Що тут у нас сьогодні? Так-так! Голубці! Чудово! – чоловік закидав у рот шматок фаршу, закутаного в капустяний лист, а за хвилину одна його брова злітала до стелі.
– Непогано, але ось у мами голубці смачніші та соковитіші. І завжди з підливою. Знаєш, як вона їх готує? Я їй зараз зателефоную, і вона розповість рецепт. Ти слухай і записуй… Тобі б повчитися в неї.
Порівнювалося і все інше, що подавалося дружиною на стіл: мамині котлети м’якше, суп наваристіший, випічка рум’яніша, компот ароматніший і навіть магазинні пельмені у мами були смачніші.
Настя спершу жартувала, мовляв, років через двадцять, і вона готуватиме анітрохи не гірше його мами, а, може, навіть краще. Потім відмовчувалась, потім злилася і, нарешті, не витримала.
Вкотре, коли, на думку Тимофія, скоринка на картоплі у неї хрумтіла трохи менше, ніж у свекрухи Настя насупилась, відклала свою виделку, відсунула тарілку і, глянувши на чоловіка довгим, пильним поглядом, несподівано посміхнулася.
– Любий, я все зрозуміла! – лагідно сказала вона, але Тимофій напружився. – Як я одразу не здогадалася?! Мучила твій ніжний організм, що звик до маминої кухні.
– А треба було всього-то, довірити готування тобі, адже ти увібрав цю майстерність з молоком матері. До того ж ти прожив з нею двадцять п’ять років, значить, це в тебе в кро.ві.
– Гени, Тимочко, пальцем не розмажеш! Це ж логічно: якщо мама чудово готує, то й син просто зобов’язаний вміти так само, як продовжувач династії.
– Пробач, я не зрозумів, до чого ти хилиш? – стурбувався Тимофій.
– З цього дня ти робитимеш те, що вмієш краще за мене – готуватимеш! – Знизала плечима Настя і продовжила їсти.
– А ти тоді, що робитимеш? – посміхнувся чоловік.
– А я робитиму по дому чоловічу роботу. Батько мене всьому навчив. До речі, можу навіть перебрати карбюратор у твоїй машині, – остання заява була не зовсім правдою.
Вона просто подавала батькові гайкові ключі, коли він брав її з собою в гараж, але це звучало дуже солідно й інтригуюче.
Настя доїла та демонстративно поставила тарілку в раковину.
– І посуд теж на тобі, – поставила Тимофія перед фактом.
Тимофій зрозумів, що своїми причіпками та порівняннями вирив собі власноруч яму, але відступати було не в його правилах.
З того самого дня для нього почалося справжнє пекло. Макарони в киплячій воді чіплялися один за одного, не бажаючи розлучитися навіть на мить, перетворюючись на слизьку грудку.
Котлети підгоряли зовні, залишаючись сирими, інколи ж і замороженими всередині. Від смаженої картоплі залишалася лише назва, сама вона перетворювалася на зморщені, пересушені брусочки, до того ж щедро приправлені сіллю і перцем.
Настя з непроникним обличчям куштувала всі його шедеври й стійко переносила вимушену дієту.
– Ну, напевно, гени сплять. І твій талант пробивається через біль, – зітхала вона. – Але ти тримайся, Тимофію.
– Вже не здається, що курка, з якої виготовлені твої котлети, мала важке дитинство, а кількість гравію в гречці майже перестала бути критичною.
– Що, їстівно? – щоразу питав він із завмиранням серця.
– У твоєї мами краще, – констатувала Настя і варила собі яйце: вчити так вчити!
Поки Тимофій осягав ази кулінарії, його дружина запросто справлялася з поличкою, що покосилася, і навіть з розеткою.
Їй було трохи шкода чоловіка, але вона розуміла, що якщо дасть слабину, то ці його причіпки та порівняння з мамою ніколи не закінчаться. Проти свекрухи Настя нічого не мала, і сваритися через неї з чоловіком їй не хотілося.
Тимофій схуд. Жадібним поглядом він проводжав на екрані біфштекс або курячу ніжку, яку зі смаком уплітав герой якоїсь мелодрами.
Куряча ж тушка, відправлена ним запікатися в духовку, впала там смер тю хоробрих. Тимофій так захопився переглядом рецептів у телефоні, що згадав про неї, коли дим і гар заповнили кухню і почали просочуватися до сусідів, а курка перетворилася на шматок вугілля.
Одну радість мав Тимофій – обід на роботі. Колеги помітили, що він жадібно поглинає перше, друге та десерт.
– Тимохо, тебе що, вдома дружина не годує? – не витримав якось Петрович – колега, одружений уже двадцять років.
– Ну, як сказати,- зам’явся Тимофій,- зараз я готую вдома.
– Завинив, чи що? – засміявся зі свого жарту колега, але, побачивши, як повісив голову молодший товариш, зрозумів, що потрапив у крапку. – Що накоїв хоч?
– Сказав, що мама краще готує, – зітхнув Тимофій.
– Ну, ти дивак! – Петрович похитав головою. – Ти взагалі розумієш, що наробив? Скільки разів сказав?
– Майже пів року говорив, – Тіма почервонів до кінчиків вух.
– Так, хлопче, ти попав! Запам’ятай: мати – це жінка, яка тебе народила, виростила. Вона знає і любить тебе, будь-якого, такого, який ти є, лобур. І вона все може пробачити.
– А дружина – вона вибрала тебе вже дорослого. І ти щодня маєш доводити їй, що вона не помилилася з вибором, – повчав Тимофія колега.
– Що ти думав: порівнюючи їх, ти робиш комплімент матері? Ні! Це була образа для дружини! Щоразу! Знаєш, що найприкріше для жінки?
– Не те, що її їжа гірша, а те, що ти не цінуєш, не помічаєш її старань. Хіба вона хоч раз сказала тобі, що її батько краще забиває цвяхи, ніж ти?
– Вона в тебе всю душу вкладає, а ти: «А ось у мами… а ось мама…». Мами поряд немає, вона не чує, що ти її нахваляєш, а ось дружина чує та переживає.
Тимофій переварював почуте разом із десертом і до нього, здається, почало потихеньку доходити.
– Що ж мені робити? Мама-то і справді краще готує! Вона ж кухар у мене! – з надією глянув на Петровича.
– Вчись дякувати, а коли й просто тримати язик за зубами, – або живи з мамою кухарем! – хмикнув той і підвівся з-за столу.
– З мамою? Ну ні! Вона хоч і смачно готує, але мозок виносить більше будь-якої дружини!
– Тоді вистачить обожнювати її кулінарні таланти! Живи у мирі з дружиною, і займіться вже кожен своєю справою.
Тимофій повернувся додому, і до його носа одразу долинули дивовижні запахи: пахло пельменями з лаврушкою, зеленню та спеціями.
Звичайні пельмені, що не злиплися в одну клейку масу, але в нього засмоктало під ложечкою, і він мимоволі облизнувся.
Настя стояла біля плити, помішуючи ложкою у каструлі.
– Ти… – почав Тимофій, але затнувся під суворим поглядом дружини.
– Тімо, я ціную твої старання, справді. Але я більше не можу харчуватися одними яйцями та бутербродами, і якщо я з’їм ще один твій шедевр, мій шлунок згорнеться, як кошеня.
– Я просто хочу їсти без ризику для життя. А ти можеш продовжувати прагнути ідеалу.
– Насте, – Тимофій сів на табурет, опустивши голову, – пробач мені! Давай повернемо все, як було? Мені дуже подобається, як ти готуєш! Анітрохи не гірше мами!
– Правда? – здивовано глянула вона на чоловіка.
– Зуб даю! – відчайдушно закивав той.
– Добре, – надто швидко погодилася Настя. – Тоді йди, дороби замок на балконних дверях: вони погано зачинялися, я вже все розібрала, відремонтувала, залишилося тільки зібрати. А потім вечеряти. Я на тебе теж зварила!
Настя не стала говорити, що зібрати замок у неї ніяк не виходило – весь час залишалася зайва деталь, але Тимофію знати про це було необов’язково.
А він порався біля балконних дверей з викруткою в руках і посміхався з почуттям, ніби щойно виграв у лотерею.
Все ж таки чоловічу роботу по будинку краще виконувати мужику… А от кому готувати- тут уже кожен вирішує сам…
А ви що скажете з цього приводу? У вас були подібні ситуації? Пишіть свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!
