Мій хлопець має квартиру в селі за межами міста. Якось, я у нього ночувала. Наступного дня у Дениса був вихідний, а мені треба було на роботу. Він сказав, щоб уранці я його розбудила, обіцяв відвезти на роботу.
Лягли спати ми пізно. Я ледве о сьомій ранку очі розплющила. Денис так солодко спав, що мені шкода його було будити.
Поглянула я на розклад автобусів, зібралася, та й пішла на зупинку. По карті було видно, що автобус, ніби, під’їхав до зупинки, постояв і подався далі. Але насправді автобуса не було!
– Скотиняка! Знову автобус не прийшов! Як хочуть, так і їздять. Іроди! – вилаялася бабуся, яка теж чекала на автобус.
Викликала я таксі. Додаток обіцяв, що машина буде за десять хвилин. На роботу не запізнилася, навіть раніше приїхала, бо розраховувала на дорогу громадським транспортом.
Денис зателефонував мені ближче до обіду.
– Чому ти не розбудила мене? Як дісталася?
Поскаржилася йому на “хитромудрих” водіїв автобуса, повідомила про таксі.
– У перевізника таке буває. Скільки за таксі віддала? Перекажу тобі гроші.
Денис переказав мені гроші за таксі, подякував за те, що дала йому виспатися і м’яко пожурив:
– Якщо я попросив тебе, то потрібно було будити, щоб на зупинці не стирчати!
Мені подобається Денис. Він добрий, ніжний, чесний, дбайливий. Мені подобається дбати про нього, подобається спілкуватися, та проводити свій час разом ним.
Ми разом вже понад рік. Думаю, що скоро будемо й жити разом. Денис вже пропонував мені, але я, жартома, відмовила йому. Тему шлюбу також вже порушував. Мені страшно. Не хочу, щоб було, як у сестри.
Моя старша сестра Даша виходила заміж за доброго, приємного хлопця. Діти у них вже є, змінила роботу, з його наполягання. Вона працювала барменом у клубі.
Але з роками хороший хлопець перетворився, хто зна на кого! Даша сама з дітьми, сама по господарству!
Її чоловік завжди приховує суму зарплати, й видає гроші зі скандалами. Він звинувачує Дашу в марнотратстві, в лінощах, в тому, що діти не вундеркінди, навіть, у своїх невдачах.
Даша схожа на загнану шкапу! Мама, ще сильніше її топить! Каже, якщо вибрала, то треба терпіти, та думати про дітей.
Якщо розповідаю Даші про Дениса, то вона перетворюється на один суцільний сумнів. Будь-який добрий вчинок Дениса вона називає маскуванням.
Сплатив таксі? Косить під щедрого! Запросив на вечерю, після вечері відвіз додому? Косить під порядного! Привіз пігулки від головного болю мені на роботу, після скарги в листуванні? Косить під дбайливого!
– Дочко, твоя сестра слушно міркує! Дивись уважніше, не помились із вибором, – каже мама.
У мами та Даші дивні установки: якщо заміж, то один раз і назавжди! Як у середні віки! Жити, змиритися, терпіти, нести свій хрест, страждати… Навіщо?
Так, я боюся розчаруватися в Денисі, але, так само, він може розчаруватися в мені. Можливо, у нас все добре складеться! А, можливо, не складеться!
Складеться – добре. Не складеться, то я не буду все життя жити з ним і страждати. Мама, до останнього, поряд із татом була.
Навіть, коли він коханок додому тягав, та нас із Дашею у нашій кімнаті замикав. Мама знала і, все одно, з ним жила! Сестра знає, який її чоловік, і все одно з ним живе. Я так не хочу! Що мені робити? Як не помилитися з нареченим?
