Я дуже важко переживала наше розставання, тому що сильно прив’язуюся до людей. Через деякий час ми знову зустрічаємося з цим чоловіком, і у нас починаються нові відносини. А потім знову несподіване розставання без причини після телефонної сварки. Чекали 3 роки, що хтось із нас подзвонить першим. Думали одне про одного, нудьгували, але набратися сміливості й переступити через свою гордість ніхто з нас не наважився. Я була абсолютно впевнена, що ми ніколи більше не будемо разом і незабаром вийшла заміж за іншого.
Мій чоловік – гарний молодий чоловік з гарної родини. Я, проживши всього пару років в шлюбі, встигла звикнути не тільки до фінансової забезпеченості, але і до регулярних сварок. Приблизно раз на пів року у нас з чоловіком траплялися сварки, в яких він мене ображав. Я нікому не розповідала, терпіти не могла виносити сміття з хати, прощала, щоб зберегти сім’ю. Сподівалася, що все налагодиться і чоловік схаменеться.
І тут раптом повертається моя стара любов! Ми з ним починаємо скромне листування на нічого не значущі теми, і за пів року це перетворюється в пристрасний роман в інтернеті. Я охолола до чоловіка, по-іншому подивилася на нього самого і на його ставлення до мене. Розповіла подругам і мамі про те, як він ображав мене, всі були в шоку, тому що навіть не підозрювали про його вибуховий характер і побутову жорстокість.
І ось я зважилася побачитися зі своїм минулим. Просто так, заради інтересу, перевірити, чи залишилися у мене до нього почуття. І у нас закрутився яскравий роман. Напевно, саме цього мені так не вистачало всі ці роки в нашому розміреному сімейноу житті.
Я кілька разів зрадила чоловікові, але жодного разу у мене не було відчуття провини. Зате з’явилися інші думки: може, я не з тією людиною вирішила зв’язати своє життя, може, ще не пізно все виправити? Адже дітей у нас з чоловіком не було, хоча завести їх ми хотіли й старалися.
Одного разу, після чергової сварки з чоловіком, ми з ним розлучаємося. По-швидкому ділимо спільно нажите майно, вантажимо машину і чоловік відвозить мене до батьків.
Як не дивно, мені було боляче розлучатися з чоловіком. Хотілося кричати й плакати, душа розривалася на частини і я не знаходила собі місця. А мій коханець (адже ми офіційно не розлучилися з чоловіком) був просто щасливий, що я прийняла таке правильне, на його погляд, рішення. Клявся мені в любові до гробу, здував порошинки й будував плани на майбутнє, наполягаючи на моєму офіційному розлученні.
З моменту розставання з чоловіком пройшло вже 2 місяці. Плакати мені вже не хочеться, але біль залишився. Як побачу чоловіка – очі відразу на мокрому місці, він такий рідний, звичний, у нас з ним стільки спільних спогадів. Але на цей час я практично живу у коханця. У побуті він краще чоловіка, уважніше, ніжніше. Але все одно зараз для мене обидва ці чоловіки однаково дорогі. Знаю, що мені потрібно зробити вибір, тому що не можна любити обох.
З коханцем після романтичних перших місяців починаються звичні побутові проблеми. Я розумію, що це нормально, що я і сама далеко не ідеальна, що людину після тридцяти вже не переробити. Ще мені не подобаються його рідні – вони занадто настирливі. У нас з його сім’єю різні погляди на життя, різні смаки. Та й з самим моїм новим чоловіком у нас різні музичні смаки, ми любимо різні фільми, по-різному ставимося до свят, до кар’єри й т.д.
Чоловік пропонує все забути й почати з чистого аркуша. Мені забути, що він гримав на мене, йому – що я зустрічалася з іншим чоловіком. А «коханець», готовий виконувати всі мої примхи, живе і дихає мною, але багато в ньому, в побутовому житті, в його поведінці вже починає мене дратувати. А що буде далі?
Я думала, що час розставить на свої місця, але постійні порівняння старого і нового, страх перед необхідністю зробити остаточний вибір мене мучать день у день. Дуже важко так жити і я просто не знаю, що мені робити.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…