У мене серйозно захворів тато, через рік його не стало. Я йому пообіцяла, що обов’язково вийду заміж і народжу йому 4 онуків. Коли закінчувала ВНЗ, у мене стояв вибір: успішна кар’єра на кафедрі, стажування та життя закордоном або робота дільничним терапевтом у себе в районі

Як зробити вибір? Гідна кар’єра чи особисте життя?

Навчалася я в медичному університеті. З першого курсу почала займатися генетикою, спочатку допомагала своїй науковій керівниці, потім поступово почала під її керівництвом займатися своєю роботою. Крім звичайних занять в університеті я відвідувала науково-дослідну лабораторію, виділяла ДНК, проводила дослідження, писала статті, які згодом друкувалися у багатьох наукових журналах. Навіть почала зарплату отримувати, 700 гривень, але на той момент для мене це була хороша допомога.

Зарекомендувала себе на кафедрі з позитивного боку, запропонували писати кандидатську дисертацію, надалі стажування закордоном. Я була в захваті від усього цього, на сьомому небі від щастя. Мама з татом пишалися, тільки завжди говорили, щоб це було не на шкоду основному навчанню. А вчилася я добре, бо про професію лікаря мріяла з п’яти років.

Тільки особистого життя не було, просто на нього часу не вистачало. Коли була на 5 курсі, у мене серйозно захворів тато, через рік його не стало. Я йому пообіцяла, що обов’язково вийду заміж і народжу йому 4 онуків.

Коли закінчувала ВНЗ, у мене стояв вибір: успішна кар’єра на кафедрі, стажування та життя закордоном або робота дільничним терапевтом у себе в районі.

Скільки було сліз, переживань, адже генетика – це сформований мій спосіб життя, це саме життя. Але як же я залишу маму? Молила Господа допомогти визначитися, просила тата допомогти. В один момент зрозуміла – треба повертатися додому. Повернулася, влаштувалася на роботу. Але ж все не дарма.

Через 4 місяці зустріла молодого хлопця, полюбили одне одного, ще через 5 місяців зіграли весілля, тепер у нас росте чудовий малюк, який радує нас, бабусю. Найголовніше мама не одна, вона ожила з нами (у братика старшого теж народився малюк, молодше мого на 2 місяці). Періодично думаю, зважилася б я ще раз відмовитися від генетики, якби мені дали другий шанс. Не замислюючись відповім: “ТАК!”. Запитаєте чому? Та тому що головне в житті – це СІМ’Я!

Кар’єра – не чекає тебе вдома, гроші – не витруть сльози, а слава – не обійме вночі. Бажаю всім зробити правильний вибір, якщо раптом опинитеся в подібній ситуації!