У мого чоловіка Дениса є молодший брат Максим. А в нього дружина Катя. Свекруха у нас, як ви розумієте, — спільна, її звуть Олена Володимирівна. Так от, у нас з нею нормальні стосунки, нічого поганого вона мені ніколи не робила. А ось із Катею…

У мого чоловіка Дениса є молодший брат Максим. А в нього дружина Катя. Свекруха у нас, як ви розумієте, — спільна, її звуть Олена Володимирівна. Так от, у нас з нею нормальні стосунки, нічого поганого вона мені ніколи не робила. А ось із Катею…

Загалом Олена Володимирівна другою невісткою незадоволена і постійно скаржиться мені на неї. Причому претензії у неї до всього: і готувати не вміє, і бруд у квартирі, і син не охайний, і на нього не так дивиться.

Мені так і каже:
– Уявляєш, Настуся, вона мене зовсім не соромиться! Моя думка для неї нічого не означає. У будинок до них як не прийду — бардак постійно. У холодильнику з їжі – одні пельмені. Ох, не пощастило моєму Максиму!

А я особисто не бачу в Каті нічого поганого. Ну так, мабуть, вона не така спритна, як я. І готую я краще, але й вона не одними пельменями чоловіка годує, як стверджує Олена Володимирівна.

Ми постійно в гості один до одного ходимо, то столи Катя гарні накриває. Може і немає в неї такого різноманіття, як у мене, холодець там, риба фарширована, але м’ясо готує.

А коли збираємося всі разом у свекрухи на дачі, я бачу, що Катя незручно почувається. Тому ми з Оленою Володимирівною готуємо, а молодша невістка доглядає за дітьми. Адже їх теж не можна одних залишати: у мене двоє — чотирьох і шести років, у неї — трирічна дівчинка.

Ось і зараз ми ріжемо салати, а Олена Володимирівна скаржиться на Катю. А мені не хочеться це все слухати.
– Олено Володимирівно, — кажу я, — може, не все так погано? Максим із Катею щасливо живуть. Я теж буваю в них у гостях, то вдома у них нормально. Ну може, десь не встигає вона, адже донька маленька.

– І навіщо ти її виправдовуєш? – Відповідає свекруха. — У тебе два малюки, а ти все встигаєш! Денис у тебе охайний, нагодований. А Максові моєму не пощастило — чого вже казати!

Загалом завжди свекруха, при особистих зустрічах і в телефонних розмовах зі мною обговорювала молодшу невістку! Але в очі їй зазвичай не висловлювала нічого, то тільки, іноді зауваження зробить.

Я підозрюю, що така нелюбов до неї пішла з їхньої першої зустрічі. Катя тоді була зовсім молоденькою дівчинкою. І ось, на той час вона захоплювалася вегетаріанством — нічого м’ясного не їла. А Максим забув про це попередити свою маму.

І ось, наготувала Олена Володимирівна усіляких м’ясних страв — стіл ломиться! А Катя сидить і виделкою в тарілці колупається. Всі це бачили, і Олені Володимирівні від цього було дуже прикро. Для неї куховарство — святе! Вона в цьому себе гуру вважає, воно так, власне і є – готує вона чудово.

Після появи дитини Катя, звичайно, почала харчуватися як завжди, але та ситуація з першим сімейним обідом стала для Олени Володимирівни точкою неповернення.

З того часу вона всі вчинки Каті сприймає негативно. Максим спочатку прислухався до мами та робив зауваження дружині, але це закінчувалося скандалами. Потім Макс зрозумів, що мама не права, і коли вона починала йому щось говорити про Катю, вставав на бік дружини.

Тому Олена Володимирівна перестала йому докучати та знайшла “вільні вуха” в моєму обличчі. А мені це навіщо? Я не хочу через свекруху сваритися з Катею, та й не знаходжу всі ці претензії справедливими.

Звичайно, я намагаюся заступатися за Катю, але з кожним разом роблю це все рідше. Я вже зрозуміла, що свекруху не переконати. Намагалася я якось поговорити про це зі своїм чоловіком.

– Денисе, — говорю, — я вже втомилася від твоєї мами. Все в неї Катя якась не така. Тепер новий бзік: вона неправильно виховує дочку. Може, ти якось на маму вплинеш?
– Та не бери до серця, — відповідає Денис. — Слухай і повз вуха пропускай. У Макса з Катею своя сім’я, от нехай самі й розуміються. Ти ж бачиш, Катька на свекруху не реагує, і ти так роби.

Але як не зважати, якщо постійно дошкуляють?! Ось і тоді, після спільної зустрічі на дачі, подзвонила вона мені та каже:
– Настя, а ти звернула увагу, як Катя з моїм Максимом спілкується? Подай, принеси, прибери! А я думаю, це все від того, що вона вдома сидіти звикла. Внучці вже три роки, час Каті на роботу виходити. А вона, мабуть, не хоче. Сіла на шию моєму синові та ніжки звісила. А він, між іншим, втомлюється один працювати, усю сім’ю тягне.

Як я від цього втомилася! Напевно, треба було б раз і назавжди свекруху поставити на місце, якось різко їй відповісти. Але так не можу. Натомість м’яко так сказала:
– Олено Володимирівно, ну ви ж знаєте, що Катя шукає роботу. Вони ж минулого разу про це говорили.

– Як же, шукає, — відповідає свекруха, — одні відмовки в неї. І взагалі, їй сьогодні на співбесіду треба було, то я приїхала до них з онукою посидіти. А у Каті гора білизни непрасованої, у холодильнику навіть супу немає. Ну я прибралася трошки, готувати, звісно, не стала. Так що ти думаєш, вона коли повернулася, спасибі мені сказала? Ні! Тільки глянула невдоволено і попросила більше так не робити, мовляв, вона сама у своєму будинку прибиратиметься.

Ну, де мені знайти сили, щоб це терпіти? А тут недавно одна думка мене відвідала: а що, як свекруха, ось як мені на Катю скаржиться, так і їй скаржиться на мене? Думаю, від неї таке можна очікувати!