Я Олена, мені 31 рік, я незаміжня. Взаємини з чоловіками у мене, м’яко кажучи, не складаються. Про це і буде моя сповідь.
У 2019 році я познайомилася з чоловіком. Біда в тому, що все це через інтернет злощасний, і друге лихо, він турок. Я чула про нестабільність східних чоловіків, і довіри до його слів у мене не було.
Він активно писав, відправляв квіти дистанційно через кур’єра. З огляду на те, що я живу в Україні, і навіть адресу йому не говорила, він знайшов в інтернеті моє місце роботи та в офіс їх надсилав.
У 2020 році я перервала наше спілкування через стосунки. Наприкінці 2020 року сама йому написала, що вибачаюсь за те, що його заблокувала і хотіла б відновити спілкування.
Він запропонував зустріч, я погодилася. У нас був тиждень спільної відпустки закордоном. Після повернення додому, мені стало цікаво, що у нього є на сторінках у соцмережах.
Знайшла його сторінку в Фейсбук, там була безліч українських дівчат у підписках. Я попросила це пояснити, він сказав, що для нього це не важливо, і що він може видалити сторінку, при тому, що він там буває щодня. Після ще однієї моєї згадки про цю сторінку він зник на 3 місяці.
Суть проблеми в тому, що перед його зникненням стояло питання про початок серйозних стосунків та спільного проживання. Ініціатива йшла від нього. І раптом він зникає.
Нещодавно він знову з’явився, каже, що це непорозуміння, наслідок мовного бар’єру — і подумав, що я не хочу його бачити. Пояснив, що зламався телефон, і він не зміг прояснити ситуацію, а зараз забрав телефон з ремонту і знову на зв’язку.
Тепер знову постало питання про спільне майбутнє, але сторінку знову-таки він не видалив. Хоча обіцяв це зробити, і не робить. Я не нагадую йому про його обіцянку, але бачу, що він там проводить багато часу.
Я зациклилася на цій сторінці. Проте я боюся не обману, не того що він ховає сторінку, а того, що він там пише ще комусь, крім мене, і я не знаю, як мені це зрозуміти.
Як я можу довіряти його словам про спільне життя, якщо він не може позбутися такої нісенітниці (сторінки в соцмережах у мене немає). Мені страшно, що я буду обдурена, і вдруг він пише всім підряд. Тільки який сенс тоді говорити про спільне проживання та плани на майбутнє, якщо я не можу йому вірити?
