Ось і виросла моя донечка. Стала зовсім дорослою та впевненою в собі леді. Вона сама обрала інститут, закінчила його на відмінно, знайшла чудову роботу з гідною оплатою. Але тут і сталося те, чого я боялася: вона зустріла хлопця, який, за її словами, є художником і творить справжні чудеса.
Дочка почала щодня отримувати квіти від кур’єра, як на роботу, так і додому. Вона просто не може натішитися цьому залицяльнику, який практично щомиті знаходиться поруч з нею або дзвонить телефоном. Я не вірю, що ця людина справді може працювати, щоб заробляти на подібні недешеві букети, адже він весь час зайнятий спілкуванням із моєю дочкою.
Єдина моя втіха в житті – моя дочка. Саме тому я вирішила зробити все можливе, щоб дізнатися, ким насправді є той чоловік. Я вибрала зручний час і почала стежити за ним. Виявилося, що людина вже не така вже й молода, що тільки підживлювало мої сумніви. Як можна у такому віці практично нічим не займатися? Може, у нього вже була чи ще є інша сім’я?
Від цих думок голова йшла кругом, а я продовжувала стеження. На жаль, чи, мабуть, таки на щастя, мої старання не залишилися непоміченими. Ігор, а так звали чоловіка, за яким я так старанно стежила, виявився дуже уважним та спостережливим. Моє стеження він помітив першого ж дня.
Щоб я не мучила себе, він підійшов і, начебто, випадково познайомився. Досить лагідно пояснив, що знає, хто я. Наступним його кроком було запрошення до кафе. Ми довго й мило розмовляли. Так я дізналася, що бізнес Ігоря давно налагоджений так, що його щоденна присутність на роботі не потрібна, що дочку мою полюбив усією душею, і це він згодом доводив щодня. До мене ставиться з повагою та розуміє, що свою доньку образити я не дам.
Отак тепер і живемо. Весілля діти планують за місяць, донька вже обрала сукню та весільний букет. А я все ще думаю, чи не дуже швидко? Але час, напевно, все розставить на місця, а поки що вона щаслива, і я радітиму разом з нею.
