Мій чоловік старший за мене на 6 років. У шлюбі ми 3 роки, до весілля зустрічалися 8 років, тобто разом вже 11. У нас є син, йому зараз півтора роки.
Він чудовий чоловік і батько. Ніколи мені нічого не забороняв, не закочував сцен ревнощів, допомагав. З дитиною він проводить весь свій вільний час: купає, годує, грає. Є навіть обов’язки які у нас прийнято робити татові: наприклад, міняти підгузки або купати сина перед сном.
Тато купає – мама укладає спати. Вночі завжди до нього сам підходить, перекладає сам. Жодного разу я не тягла сама коляску на прогулянку, а взимку так взагалі завжди гуляв з сином сам. І чоловіком він завжди був хорошим – завжди відвезе, забере, зустріне. Жодного приводу для ревнощів за 11 років. Завжди говорить, що я не сама. Навіть з друзями йшов без мене відпочивати всього пару раз за 11 років (і то я наполягла), а так без мене нікуди не хоче.
Добре спілкується з моїми батьками – в загальному, все начебто добре, але …
До вагітності я завжди заробляла більше за нього, та й посада моя вище. У декреті я перебувала всього 10 місяців, а потім разом вирішили, що мені потрібно на роботу. По-перше, я і сама не тямила себе, по-друге – гроші зовсім не зайві. Свекруха в мене вже старенька, а моя мама працює п’ятиденку, тому з дитиною чоловік погодився сидіти сам (працює позмінно, я – в п’ятиденку).
Після вагітності я швидко схудла і привела себе в форму (мені здається, виглядаю навіть краще, ніж раніше) і відносини з чоловіком стали навіть краще. Став робити більше компліментів, інтим став різноманітнішим, почуття – як ніби ми познайомилися місяць тому.
Ось я вийшла на роботу. У мене в основному чоловічий колектив (юридична компанія) і досить дружні стосунки з директорами – ми просто давно знайомі. І тепер наші з чоловіком пристрасні відношення переросли в якусь Санта-Барбару.
Ревнує до всього! До директора, до колишнього – і в тому числі до офіціанта в ресторані.
Спочатку мені було це навіть приємно, я йому спокійно говорила, щоб він не ніс нісенітницю – я йому не зраджувала і не збиралася. Але все марно. Став перевіряти телефон. У нас все добре, але тільки до моменту, поки мені не прийде смс від директора, не подзвонить однокласник або не посміхнеться офіціант.
Посваримося. Потім приїде з квітами, вибачиться, скаже, що дурень і знову начебто стане все добре. Те ні з того ні з сього починає говорити, що якщо я піду від нього, він мені все життя зіпсує, буде судитися, загрожує фізичною розправою моїм нібито «мужикам».
Одного разу на роботі був корпоратив – відзначали день народження моєї подруги і колеги. Чоловік мене відпустив спокійно, як і завжди це було раніше. Закінчувався день народження в кімнаті страху, куди ми пішли всім колективом, ну і звісно були злегка напідпитку. Чоловік мене захотів зустріти, я сказала йому адресу і те, що чекаю його. Самі в цей час зібралися проходити атракціон і по домівках. Через мої емоції, що я боюся і не піду, Андрій (мій директор) взяв мене за руку зі словами «Зараз разом пройдемо, не бійся» – і тут вривається мій чоловік (мало не з кулаками), щоб той прибрав руки і т.д. Мені було дуже соромно. Я спокійно зібралася і пішла разом з ним додому. Я намагалася пояснити, що нічого не було і що він накручує себе і сам робить проблему.
Начебто заспокоїться – через пару днів знову. Межею для мене стало те, що одного разу він будить мене вночі і показує мені відео еротичного характеру (натрапив в соц. Мережах) і стверджує, що це я! Так, дівчина і справді на мене була дуже схожа, хоча її обличчя до ладу не було видно, але у неї не було татуювань, як у мене. Спочатку я виправдовувалася і показувала, мовляв, дивися – це не я, немає тату. І ось збоку ніс не такий і родимка не там. Але потім уже психували – мені стало так прикро і принизливо. Та й соромно, за те, чого я не робила! Загалом, сказала, що розлучаюся, що це вже переходить будь-які межі.
Два дні ми лаялися. Далі знову: квіти, приїзди на роботу, пробачення.
Залізла в браузер, дивлюся – читає статті: як боротися з ревнощами і т.д. Я бачу, що намагається, пробачила. Але все одно з якоюсь періодичністю це повторюється.
В чому проблема? Раніше такого не було! Чим і як йому допомогти? З чого раптом цей неймовірно фізичний потяг і дикі ревнощі?
