У нас з чоловіком спільний бізнес, тому в присутності співробітників ми часто з’являємося вдвох. Я до свого чоловіка звертаюся тільки на ім’я, іноді на ім’я по батькові. А він до мене… Ось якраз про це я нещодавно й замислилась. Виявилося, він намагається називати мене стандартним “люба”. Виходить якось дивно. Несправедливо. Начебто він начальник, а я лише його “люба”

Якщо чоловік не поважає дружину, цей шлюб не протримається довго. Чоловік може бути найвпливовішим начальником у себе на роботі. З безліччю підлеглих та величезними перспективами. У той час, як вона буде звичайною домогосподаркою. І все одно, сім’я розпадеться, адже стосунки будуються на взаємній повазі, довірі та коханні. Це їх основа.

Буває, звісно, легке непорозуміння між людьми. Наприклад, комусь може не сподобатися ім’я своєї другої половинки. Людина вона, звичайно, хороша, але ось ім’я… Здавалося б, дрібниця, нісенітниця. Але з цього починаються серйозніші проблеми.

Моєму чоловікові не подобається моє ім’я та по батькові. Я дізналася про це тільки зараз, через чотири роки нашого спільного життя. Виявилося, що я тезка його класної керівниці. І батьків у нас із нею звуть однаково.

Спершу я здивувалася, яка нісенітниця. Невже дорослий чоловік може реально звертати увагу на таку дрібницю? Виявляється, ще й як може.

У нас з ним спільний бізнес, тому в присутності співробітників ми часто з’являємося вдвох. Природно, всі знають що ми чоловік і дружина, але свої емоції від сторонніх ми суворо приховуємо.

Я до свого чоловіка звертаюся тільки на ім’я, іноді на ім’я по батькові. А він до мене… Ось якраз про це я нещодавно й замислилась. Виявилося, він намагається називати мене стандартним “люба”.

Виходить якось дивно. Несправедливо. Начебто він начальник, а я лише його “люба”. Хоча починали ми разом і я зовсім не той тип жінок, які чекають на свого нареченого вдома, перед телевізором.

Спершу я подумала, а чи не влаштувати мені вдома розмову з цього приводу, але потім вирішила зробити м’якше. Стала називати його “чоловік”. Якесь знеособлене слово, але що вдієш.

Його реакція виявилася десь через два дні. Він сам, під час обідньої перерви, торкнувся цієї теми. Запитав, чи все між нами добре і що то за звернення таке до коханого чоловіка. Я висловила свою претензію і він нарешті мені відкрився. Розповів про класну керівницю і свою “алергію” на моє ім’я.

Виявилося, що він, коли дізнався, як мене звуть, навіть не хотів починати зі мною стосунки. Через ім’я, так-так. Воно викликало в нього внутрішню огиду, тому що в дитинстві та жінка дуже багато крові йому попсувала.

Він був кволою дитиною, який, втім, добре навчався. Діти не хотіли дружити зі “слабаком”, але Олексій, мій чоловік, умів домовлятися. Він легко давав списувати найпопулярнішим дітям, щоби вони просто до нього не прикопувалися. І справа, в принципі, йшла добре. Але якось ця його керівниця помітила, що твір, практично у половини класу, написано, як під копірку.

Далі залишилося просто з’ясувати у кого з дітей, що написали його, були найвищі оцінки. Той, отже, і є автором. Вона зчинила шум, поставила всім двійки і весь урок капала дітям на мізки, що списувати — не добре. Адже так вони ганьблять своїх батьків, країну та взагалі всіх на світі.

Але діти сприйняли так, що Олексій сам їй розповів, що давав списувати. Інакше як би вона здогадалася?

Після цього до худого і досить невпевненого у собі хлопчика ставлення було однозначним. Він став парією, ніхто з ним не спілкувався, не грав. Діти досить злопам’ятні і в них дуже добре працює сарафанне радіо, тож таке ставлення до мого чоловіка збереглося аж до випускного класу. На зустріч випускників він зі зрозумілих причин ніколи не ходив.

Як ви можете зрозуміти, ім’я своє я поміняти не можу. Та й не збираюся цього робити. Я взагалі ніколи не замислювалася на такі теми. І мені взагалі дико, що мозок мого чоловіка працює у такому напрямку.

Спробувала згадати знайомих Олексіїв. На думку спав хлопчик, який жив по сусідству. Його бабуся називала Альошею. Це не викликало в мене жодних емоцій.

Порадила чоловікові згадати інших жінок із моїм ім’ям. Невже ніхто з них не викликає позитивних емоцій? Можливо вдасться налаштувати себе на асоціацію з ними, а не зі своєю шкільною вчителькою. Але ні, виявилося, чоловік уже намагався і в нього нічого не вийшло. Мабуть, ця скалка в’їлася справді глибоко.

Не те, щоб я вважала, що ця проблема здатна якось серйозно вплинути на наше життя, Але осад, звичайно ж, залишився. Було б непогано почути якусь пораду від інших людей. Може, хтось стикався з подібним.

Буду вдячна за рекомендацію. А поки що чекаю і всім бажаю розуміння і лише найкращих смислів стосовно свого імені від коханих людей. Дякую і бажаю вам всього найкращого!

You cannot copy content of this page