Відьма або праведниця?
Через наше невелике селище проходила залізниця, ділячи його майже на рівні частини. При селищі була невелика ферма, де тримали кілька корів і племінного бика, якого звали Тимоха.
Звір мав дуже кепський характер. Доярки називали його “Диявол в шкурі”. З огляду на неприборканості бика тримали прикутим ланцюгами за кільце, продіте йому в ніс, до бетонних перегородок. Тимоха спокійно підпускав до себе тільки ветеринара (двометрового дядька Сашка) і слюсаря Степановича, маленького, кволого мужичка. Ми з хлопцями часто бігали на ферму подивитися на Тимоху.
І ось якось, граючи на вулиці невеликою компанією, ми побачили, що біжить по вулиці місцевий мужик.
Він кричав:
“Тимоха з ланцюга зірвався, бережися!”
В кінці вулиці вже з’явився бик. Колишні на вулиці люди кинулися шукати укриття, а ми всією дітворою залізли на дах сараю, з якого вулиця проглядалася від початку до кінця.
Що витворяв Тимоха! Розкидав стіг сіна, пробував розкачати новий зруб, всередині якого сховалися люди. Вивернув бетонну плиту, укопану в землю, зніс паркан у палісадника і перекопав копитами всі клумби. Затримав його надовго мотоцикл “Урал” з коляскою, що стояв недалеко від сараю, де ми сиділи на даху. Що він витворяв з цим мотоциклом! Жбурляв, кидав, м’яв як консервну банку. Видно було, що на місці кільця – кривава рана. Схоже, бик збожеволів від болю.
І тут з провулка, що був навпроти сарая, на вулицю виходить бабулька з козою на прив’язі.
Побачивши бика, вона встала як вкопана, а коза стала кидатися за її спиною, намагаючись вирватися і втекти.
Тимоха, мабуть, почув шалене мекання кози, залишив мотоцикл і різко розвернувся до бабки. У нас багато хто з хлопців навіть очі заплющили, а інші кричали бабці, щоб кидала козу і лізла до нас на дах.
А бабця стояла стовпом, міцно тримаючи мотузку, і видно було, що тільки губи ворушаться. Що вона там шепотіла? Прощалася з життям, молилася, або ще щось.
Тимоха стояв, розпушуючи землю копитом, нагнув голову і, як камінь із пращі, понісся на бабку. Ми всі заціпеніли.
Але раптом, не добігши до бабки метрів трьох, бик нібито наткнувся на невидиму перешкоду. Він так різко загальмував, що мало не завалився на бік. Нам здалося, що вони стояли вічність. Попередні зустрічі, бик і бабка, за спиною якої біснувалася коза. І раптом Тимоха розвернувся і помчав у зворотний бік, а бабка все стояла і шепотіла йому вслід.
Ми почали спускатися з даху і короткими перебіжками, від укриття до укриття, всією компанією рушили слідом бику, забувши про бабцю і козу.
На перехресті вулиць, не знаючи, куди рушив Тимоха, влаштували невелику нараду. Вирішили йти в сторону залізничного переїзду.
Підійшовши до переїзду, побачили як стоїть недалеко маневровий локомотив, а поруч кілька дорослих, щось жваво обговорюють.
Підійшовши ближче, ми побачили Тимоху. Виявляється, добігши до переїзду, бик став як укопаний на рейках.
Ми з хлопцями, зібравшись докупи, обговорювали те, що трапилося. Всім було дуже шкода Тимоху і, згадавши про бабцю, ми вирішили, що вона відьма. Заговорила Тимоху і відправила його на вірну загибель.
Увечері в багатьох будинках дорослі вислуховували історію про бабцю і бика, і з нашої дитячої подачі багато в селищі стали вважати бабку відьмою, хоча раніше ні в чому такому вона не була помічена. Через декілька років вже все селище вважало бабцю відьмою, списуючи на неї всі нещастя і хвороби.
Ми з друзями досі сперечаємося, що зупинило розлюченого бика і розвернуло його назустріч своїй смерті. Молитва? Але баба не осяяла себе хрестом, вона міцно тримала мотузку. Змова? До кого зверталася тоді бабка – до Бога або Дияволу?
