2 місяці назад моя знайома народила дитину. І тут почався в її житті справжній кошмар. Якщо хто не чув про післяродову депресію, я можу сказати, що вона є, і це реально важка і серйозна проблема.
Я пройшла курси психолога і маю трішки поняття про це. На курси я ходила не зовсім заради самої професії, а тому, що моя основна робота вимагає спілкування з людьми, і не знаючи їх психологію досить важко щось заробити.
Так от, хочу сказати, що свекруха, мама і чоловік взагалі не розуміють як можна впасти в депресію. А от Наталя мені каже, що після останніх пологів вона наче зненавиділа свої дітей. Так, у неї це відчуття напливами, потім її відпускає і вона не знає куди себе діти від сорому.
Вона може кричати на дітей ображати їх, а потім сидіти і разом з ними плакати від безвиході. Я бачу, що дівчині реально важко, тому що це один з видів психічних проблем, який, звісно, з часом або проходить, або переростає в щось гірше.
Я намагалася поговорити з її рідними, але вони кричать що вона просто зозуля, що в неї нема материнських почуттів, що вона лінива, не хоче займатися з дітьми.
Пояснити їм аби що дуже важко, вони налаштовані проти Нати, а я бачу що це не вигадка, а реальна проблема. Більшість матерів і жінок, які з цим не зіштовхувалися просто зневажають і сміються, але хоч запитати поради, як донести близьким що їй підтримка треба а не насмішки, типу я з 3 в свій час сиділа і нічого, а тут які ніжні всі.
