Мені 32 роки, двоє дітей, чоловік. Почну з того, що в школі закохалася, була популярна, але в себе не вірила, зараз я розумію чому занижена самооцінка та проблема інтимного характеру, не можу повністю розслабитися, весь час у напрузі.
У школі закохалася в хлопчика старшого за мене на 2 роки, він був замкнутий, потайливий і мовчазний. І ось на дискотеці він раптом запрошує мене на танець, я пам’ятаю, що відчувала такий затишок та спокій у його руках, якого я більше ніколи не відчувала.
Раптом він поцілував мене в щоку, моєму щастю не було межі, я підняла очі, щоб відповісти взаємністю і бачу, що він нетверезий. Я втекла, він шукав мене, та я з ним не побачилася. Побалакати нам так і не вдалося.
Минав час, його життя відкинуло далеко з міста, я ж залишилася тут. Зустріла хорошу людину, вийшла заміж, але відразу спіткало розчарування, через те, що чоловік нічого не хоче робити. Я була вагітна, і заради дитини набралася терпіння, щоб змінити сімейне життя на краще.
Я не можу сказати, що все дуже погано, але кожне дрібне досягнення мені дається непосильною працею. Потім народила другу дитину. І ось тут усе почалося.
Мої батьки або дивляться на мене з жалем, що я, як кінь, завжди працюю, або пиляють, що я все роблю не так, чоловік особливо не думає допомагати. Почав грубити, настрій його змінювався швидко і часто, з дітьми проводив мало часу, допомоги мало.
І тут я випадково зустрілася із цим хлопцем. До чоловіка я не мала нікого. Зі шкільним другом ми просто спілкувалися, мені було цікаво, як поживає, він сказав, що одружений, двоє дітей, живуть у мирі та злагоді.
У міру спілкування ми ставали ближче, і одного разу зізналися у симпатії один до одного. Він не казав, що любить мене, а я просто прив’язалася, але не думала лізти до їхньої родини.
Спілкування з ним приносило мені стільки радості та сил, що я розквітла. Це все навколо помічали, з’явився вогник в очах. У результаті зрадила чоловікові, але руйнувати сім’ю коханця не збиралася, сподівалася, що й надалі спілкуватися будемо дружньо, але він зник, заблокував усі контакти.
Річ у тому, що я так хвилювалася, що не змогла повністю розслабитися, його це збентежило, і він сказав, що це не його проблема. Його розуміння, ніжність та підтримка зникли, і я просто врізалася у його егоїзм.
Чоловік не знає про зраду, в той самий час я випадково побачила, що він дивився у телефоні дівчат легкої поведінки. Ми не розійшлися, чоловік став ніжнішим до мене, але після цього стільки образ, що все й не опишеш.
Я майже рік ходжу не посміхаюся, часто плачу, перестала вірити в себе та свою жіночність. Я не відчуваю опори з боку чоловіка із весілля, повністю розчавлена. Намагаюся вийти з цього стану, але не виходить і поговорити ні з ким не можу.