У школі я цілком непогано навчалася до п’ятого класу, але потім раптом скотилася на двійки, у найкращому випадку на трійки. І це сталося не тому, що я була лінива. Я просто не могла тягнути шкільну програму. Ось не могла і все!
Батьки чудово бачили такий стан справ, але не стали витрачати час на репетиторів, відверті розмови та інше. Замість того щоб допомогти мені, вони просто пустили все напризволяще. Маму із батьком абсолютно не цікавили мої проблеми. Іноді мені здавалося, що я взагалі для них не існую.
Пізніше, якось закінчивши школу, я вступила до коледжу на перукаря, який кинула, коли зрозуміла, що не можу і не хочу там вчитися.
Коли я познайомилася з майбутнім чоловіком, то дуже довго боялася розповісти про свої проблеми з навчанням. Переживала: раптом Артем вирішить, що потрібний мені тільки для того, щоб влаштуватися в житті.
Адже насправді це знайомство зі зрілим хлопцем, у якого на той час вже був свій бізнес з ремонту автомобілів, було просто приємною несподіванкою. І корисливого підґрунтя не мало зовсім.
Незабаром ми зрозуміли, що кохаємо однин одного. На щастя, для Артема моя освіта та труднощі з навчанням були абсолютно не важливими.
Весілля вирішено було зіграти у річницю знайомства. Можна сказати, що мені казково пощастило, проте я не хотіла сідати чоловікові на шию. Тому через пару місяців після весілля я вирішила ще раз вступити до коледжу, тепер вже за напрямом туризму.
– Артем, після того, як я закінчу навчання, я хотіла б завести дитину. А згодом, коли вона підросте, і про свою справу подумати можна.
Чоловіка ці слова, як мені здалося, розсмішили.
– Після якого навчання? Ти що насправді хочеш вчитися?
У повітрі повисла напруга.
– Ну так. А що тут такого? Чи ти боїшся, що дружина буде розумнішою за тебе? – я спробувала розрядити атмосферу.
– А чого мені боятися? – почав нервувати Артем. – Просто хочу одразу позначити, що я проти твоєї ідеї. Я думав, що після свого провалу в коледжі ти й думати забудеш про навчання.
– Ну, як бачиш, я не забула. Ось закінчу навчання та відкрию власну справу. Ще й тебе переплюну.
– Що? Та не сміши мене! Вчитися вона надумала! Та з твоїми розумовими здібностями навіть намагатися не варто, тільки зганьбишся! – заявив чоловік. – І взагалі, я брав дружину не для того, щоб та світила своїм обличчям перед іншими чоловіками.
– Навіщо ти так зі мною? – мої руки затремтіли, а на очі навернулися зрадливі сльози. – Ти ревнуєш? Зрозумій, мені окрім тебе ніхто не потрібний!
– Тебе ревнувати? І думки не було! Просто мені потрібно, щоб дружина сиділа вдома і була моїм тилом, – чоловік вирішив не щадити мене. – Ти ж навіть на перукаря не змогла вивчитися, коледж покинула. А тепер на туризм вирішила замахнутись. Все, щоб я більше не чув про це!
Після сварки я зрозуміла, що Артем, попри всі його слова про кохання, одружився зі мною тільки тому, що так заведено.
Але я вирішила боротись. Вирішила довести чоловіку та батькам, яким було начхати на мене в дитинстві, що я чогось варта. Тому таємно від усіх я вступила до коледжу на заочне навчання.
Тільки ось скільки мотузку не витися, а кінець все одно буде. Чоловік якимось чином дізнався про все. Від скандалу в будинку, здавалося, тремтіли шибки.
– Ти! Та як ти посміла! – від злості обличчя Артема стало якимось неприродно червоним. – Я ж тобі пояснив, що проти цього навчання! Чи ти така тупа, що не можеш зрозуміти навіть таких елементарних речей?!
– Якби я була така тупа, як ти висловився, то взагалі не змогла б туди вступити! – намагалася відстояти свою думку я. – Зрозумій, мені хочеться довести собі та батькам, що я не пусте місце! Що я здатна на щось! Тому ти маєш підтримати мене. Інакше я подам на розлучення!
– Подаси на розлучення?! – сміх чоловіка був неприємним і якимось єхидним. – Та кому ти потрібна? Навіть батьки викреслили тебе, недолугу, зі свого життя.
– Я впораюся, не хвилюйся! – я щосили намагалася бути сильною. – На тобі світ клином не зійшлося!
– Знову підеш працювати королевою бензоколонки, де я знайшов тебе до весілля? – не вірив моїм словам Артем. – Чи спонсора багатого знайдеш?
Цього я стерпіти не змогла. Я просто вибігла з кімнати, голосно грюкнувши дверима. Хоча, не приховую, у мене прямо руки свербіли від бажання вдарити чоловіка.
Наступного дня я подала на розлучення. І в душі дуже рада цьому рішенню. Адже тепер я можу будувати своє життя так, як хочеться мені, а не сидіти за спиною чоловіка і чекати на його схвалення.
