У свекрухи порожня квартира стоїть, але нас вона туди не пускає жити. – Ось вона мені знадобиться, а там ви, мені буде незручно вас виганяти

У мами мого чоловіка є квартира, в якій вона мешкає, і квартира, яка відійшла їй у спадок, вона стоїть порожня. Її свекруха береже собі “на старість”.

Я так розумію, що вона планує її здавати в майбутньому, а поки що просто закрила і періодично ходить туди перевіряти та квитанції забирати.

І є ми з чоловіком, молодий осередок суспільства, який утворився два роки тому. Ми свого кута не маємо, але дуже про нього мріємо та рухаємось у бік цієї мрії.

А поки що винаймаємо квартиру, що дуже ускладнює процес накопичення коштів на здійснення цієї мрії. Жити з батьками ми не хочемо з низки об’єктивних причин.

Про другу квартиру свекрухи я дізналася приблизно рік тому. Якось вона поскаржилася, що з цим підвищенням квартплати вона скоро по світу піде – за дві квартири платити.

Я потім у чоловіка поцікавилася, що там за друга квартира, він і розповів про мамину спадкову квартиру, яку вона все ніяк не дозріє здати.

Мені було дивно, що при такому розкладі свекруха ще не пустила нас туди жити, знявши з себе проблему по квартплаті, і нам по оренді.

Але якщо нас туди не звуть, значить, на те є своя причина, правда, я не розуміла яка саме. Але ці роздуми швидко були закинуті кудись подалі.

Однак останнім часом свекруха почала все частіше розповідати про жахливо велику квартплату і як їй важко платити й за свою, і за другу квартиру.

Говорила вона все це з таким натяком, щоб син перейнявся і став платити за порожню квартиру, знявши з мами зайву грошову проблему.

Але просто так платити за порожню хату, коли самі живемо у чужих людей – це не нормально. Я чоловікові сказала, щоб він із мамою своєю поговорив і попросив дати нам там пожити. Ну всім простіше стане.

Чоловік поговорив, але результат розмови не порадував. Свекруха м’яко відмовила, заявивши, що це створить лише зайву напругу у сім’ї.

– Ось вона мені знадобиться, а там ви, мені незручно буде вас виганяти. А з вас брати оренду як із чужих людей – це неправильно, – заявила свекруха.

І не дурна, наче жінка, а таку нісенітницю говорить. Незручно їй виганяти нас… А зараз, коли ми платимо гроші чужому дядькові, їй зручно.

І просити сина платити комуналку за порожню квартиру, куди вона нас не хоче пускати жити, їй теж дуже зручно, ніякого дискомфорту не відчуває.

Чоловіку я сказала, що за таких умов ми нічого не оплачуватимемо. Нехай або мешканців туди пускає та отримує орендну плату, або нас, прибутку не буде, зате витрати зменшаться.

Чоловік просто не хоче більше з мамою цю тему порушувати та платити теж не збирається. Я так зрозуміла, що йому вже давно прикро, що мати навіть тимчасово не запропонувала пожити в тій квартирі.

Мені не прикро, але логіки в діях свекрухи я не вбачаю. Як собака на сіні – і сам не їсть, і іншим не дає.