Рік тому свекруха купила квартиру. Класика жанру: розміняла трикімнатну, собі придбала однокімнатну, різницю в грошах віддала дочці, яка була в положенні.
Чоловік не ображається: у нас виплачена іпотека, квартира є, плюс ми будуємо будинок, землю купили, фундамент залили.
Чоловік взагалі якось на дистанції від матері та молодшої сестри. Давно зрозумів, що їм на нього наплювати.
Вишенькою у їхніх стосунках став випадок, коли чоловік хворів. Вони тоді ще жили разом у проданій трикімнатній. Він захворів на грип, та лежав у ліжку, бо погано себе почував.
Вдень йому прийшла зарплатня на картку. Увечері прийшла мати з роботи, сестра з навчання приїхала.
Він дав їм картку, попросив, щоб вони сходили до аптеки. Вони повернулися пізно, в аптеку не зайшли, проте чоловік весь вечір отримував повідомлення від банку про списання: магазин одягу, продукти, салон краси.
Коли чоловік дізнався, що йому ліки не купили, то попросив, щоб таки сходили. Вони обидві пішли у відмову: втомилися, завтра сходять. Відразу після того, як чоловік видужав, він з’їхав.
Ми познайомилися, коли чоловік винаймав житло. Стали знімати разом, збирали гроші, накопичили на перший внесок, скромно вдвох розписалися, взяли іпотеку.
За студію ми розрахувалися швидко, відразу після того, як квартира стала юридично чистою, ми її продали, та купили двокімнатну квартиру.
Знову в іпотеку. Виплатили за п’ять років. З’явилася дитина, купили землю, почали будувати хату.
Сестра чоловіка так і жила зі своєю матір’ю. Спочатку вони нам жити не давали: починали дзвонити за кілька днів до зарплати, та вимагали гроші.
Чоловік навіть виписався, бо з нього просили величезну щомісячну суму за комунальні послуги. Ми ще на оренді жили, я попросила маму, щоб вона зареєструвала його до себе на адресу.
І до покупки студії чоловік був зареєстрований у моєї мами. Їй навіть на думку не спало брати з нас гроші. Ми давали, вона не брала.
Згодом сестра і свекруха вгамувалися, зрозуміли, що грошей їм не бачити, зробили для себе висновок, що мій чоловік проміняв сім’ю на бабу, і почали розповідати про мене всякі байки.
Так ось! Продала свекруха квартиру, купила собі однокімнатну. Чоловіка у сестри немає, дитину прижила вона сама, зараз вважається самотньою матір’ю.
Не знаю, до чого був розмін, але свекруха після роботи пропадає у дочки, до себе їздить тільки ночувати, та й то не завжди.
У квартирі свекруха розчарувалася швидко. Почала скаржитися, що з вікон дме, з дверей дме, у під’їзді смердить, ремонт треба робити.
Почала нам телефонувати, щоб їй створили нормальні умови. Усю минулу зиму свекруха вимагала, щоб мій чоловік приїхав і зробив так, щоб з дверей більше не тягло.
Чоловік матері відповідав, сказав що він не має вільного часу. Робота, дім, дитина, підробітки, я потребую уваги. Ну, коли йому?
Хоча якби хотів, то знайшов би час. Просто не хотів! Його ніхто не питав, просто поставили перед фактом, що треба!
Нині у липні свекруха пішла у відпустку. Зателефонувала, запитала, чи хтось виправлятиме двері. Їй треба було або одвірки зробити, або чимось проклеїти. Чоловік їй відмовив, бо у нас були куплені квитки до Буковеля.
– Ну гаразд, ну дякую, — сказала свекруха.
За кілька тижнів чоловікові зателефонувала його сестра:
– Тобі що, важко було в мами подивитися двері? Вона відпускні одержала, хотіла вам дати декілька тисяч, а тепер ви їх не отримаєте: мама встановила нові вхідні двері!
Чоловікові від цієї інформації не стало ні холодно, ні спекотно. Поставила нові двері? Молодець! Чи хотіла дати гроші? Так буває? Ні! Значить, брехня, на яку не варто морочитися!
Ми з’їздили у відпустку, добре відпочили. Чоловік із новими силами продовжив роботу, я почала шукати приватний садок, щоб теж вийти на роботу. Жили собі, нікого не чіпали.
Перед тим, як дали опалення, кілька днів було холодно. Свекруха зателефонувала. Зажадала, щоб її син негайно з’явився у неї, і подивився нові двері: дме.
Вона ж через нас так вчинила: її образила відмова, тому вона виходить просто так витратила через нас сім тисяч, а як дуло, так і дме.
Чому через нас? Так нормальний син мамі все б своїми руками зробив! Чоловік відправив матір туди, де вона двері купувала, і до того, хто їх встановлював.
Нехай там вирішує! Нема чого його вплутувати! Він має своє життя! У свекрухи знову напад: «ко-ко-ко, матір на бабу проміняв».
Може, їй до лікаря сходити? Ну, вона реально бачить винних там, де їх немає! Що скажете з цього приводу?
