– З матір’ю, з моєю свекрухою Олеся живе зараз в одній квартирі, але не розмовляє з нею. Минулого разу свекрусі було погано, так вона нам подзвонила, дочка навіть не підійшла до неї. У свекрухи температура піднялася, горло, ліків в хаті немає, вона Олесю просила в аптеку сходити, а та вдає, що не чує матір.
– От же змія, – підтримує подруга. — А чого це вона так? Через своє розлучення чи що? Знайшла через що сумувати, такими максимами дороги можна мостити, на інше вони не придатні. Раділа б, що дітей та власності не нажили, що шлюб розпався, так би мовити, без втрат.
– Що ти, у неї кохання та горе! І в цьому своєму горі вона звинувачує всіх довкола: мати, брата, мене, навіть свою подругу. Хоча, якщо хтось і винен, то тільки вони обидва. Взагалі для шлюбу жоден не був готовий. Але Олеся бодай працювала, а Максим весь останній рік провів у пошуках.
Олеся – молодша сестра мого чоловіка. Різниця між братом та сестрою досить значна: йому 41, Олесі зараз 27 років. Я із чоловіком давно у шлюбі у нас є квартира, двоє дітей школярів. Олеся – пізня дитина.
Не те щоб її «в попу цілували», свекруха досить адекватна, виховувала дітей в однаковій любові та строгості, але все ж таки — пізня донька, яка з 7 років росла без батька, якого не стало від захворювання. Певна частка розпещеності в Олесі є.
Заміж Олеся виходила 2 роки тому, пів року вона вже у розлученні, яке сталося з ініціативи її колишнього чоловіка Максима. І в розпаді родини Олеся звинувачує всіх довкола.
Не сказати, щоб сестра чоловіка перебувала у стані депресії, вона зустрічається з подругами, купує вбрання, намагається знайомитись через інтернет з чоловіками. Але рідню із життя викреслила.
Ой, там був такий Максим… крім нецензурної приказки й на думку нічого не спадає. На 2 роки молодший за Олеську, ось видно було відразу, що нічого путнього з нього не вийде.
Він працювати влаштувався мало не за кілька тижнів до їх реєстрації, весь рік, що вони зустрічалися, сидів у мами своєї на шиї. Жодного подарунка не зробив нареченій, жодної квіточки не подарував. Інфантильний, окрім комп’ютерних іграшок – інтересів нуль. І так, ми обережно її попереджали — вибір так собі.
Звісно, майбутня теща бачила всю нікчемність нареченого дочки, намагалася поговорити й з нею, і з ним, мовляв, одружуватися збираєтесь, а як жити плануєте? Потрібно ж працювати, сім’я — це серйозно. Але Олеся відмахувалась від думки матері. Та ще й ображалася на неї.
Річ у тім, що свекруха має “зайву” квартиру. Жінка вже на пенсії, щоб жити було легше, квартиру, що дісталася їй у спадок, вона здає. Ми з чоловіком там ніколи не жили: ми спершу орендували однокімнатну, потім придбали свою. Та й не було цієї квартири, коли ми побралися.
Я і зараз вважаю, що мама чоловіка має право її здавати: жити треба всім, натомість свекруха повністю фінансово незалежна. А Олеся почала канючити, щоб мама поступилася житлом її сім’ї “на перший час”.
Свекруха, бачачи цілковиту нікчемність зятя, до прохань дочки залишилася глуха, тій не залишилося нічого іншого, як шукати варіанти оренди.
Максим має батьків, але живуть вони в області, та й жити зі свекрами Олесі не хотілося. І ось, розписалися молоді, відзначили цю справу спочатку у мами Олесі (на гроші мами Олесі), потім у свекрів (на гроші свекрів) і почалося життя.
– Винаймали квартиру неподалік свекрухи. Спочатку якось жили, поки працювали обидва. А потім наш “геній” бродилок та стрілялок звільнився. Спочатку в борг раз у раз перехоплювали. У всіх: у нас із чоловіком, у свекрухи. Потім просто почали приходити до свекрухи на вечерю. Уявляєш? Двоє статевозрілих людей, які живуть у шлюбі, щодня збираються і йдуть до свекрухи, щоб пожерти?
– Жах … – дивується подруга.
– Мій чоловік, бачачи таку справу, відчитав сестру. І зятю теж сказав, що треба не тещу об’їдати, а працювати. Олеся на брата образилася, але до матері ходити вечеряти перестала. Лише час від часу намагалася позичати гроші, щоб заплатити за оренду, її зарплати не вистачало.
– І свекруха час від часу до них ходила з контейнерами, донька ж. То млинців напече, то вінегрет несе, то курячі оладки. І щоразу повертається засмучена: зять у навушниках за комп’ютером, Олеся на дивані в телефоні, у квартирі без лад.
– Висловлювала дочці за безладдя?- питає подруга.
– А як же! Але, знаючи свекруху, я можу припустити, що це було досить м’яко, типу “Доню, ти б прибралася, ну що ж ви в бруді сидите”. Але це Олеся матері пригадала, а моєму чоловіку пригадала те, що він її Максима на роботу намагався влаштувати. Його вистачило на пів року.
– А ти чим завинила?
– А я сказала, що соромно в її роки у матері-пенсіонерки гроші постійно позичати й маминими пиріжками харчуватися.
Зрештою, почалися скандали через безгрошів’я і в парі Олесі з Максимом. Сестра чоловіка почала гнати свого Максима на роботу. І він пішов, але не на роботу, поїхав до батьків, заявивши, що вони розлучаються.
Олеся була шокована, через РАЦС вона розлучатися відмовилася, прийшли документи до суду. Шлюб розірвали, Олеся прийшла жити до матері, вона там прописана. Але до цього Олеся встигла звинуватити в краху шлюбу всіх довкола.
– А все це через тебе! – кричала вона матері. — Усі нормальні батьки дітям допомагають, а ти навіть пожити в однокімнатній своїй не дала. Якби ти нас туди пустила, у нас не було б такого безнадійного становища з грошима. І взагалі, ти мені мати чи хто? А чому ти мене в присутності чоловіка постійно принижувала? Як? Та ти постійно казала, що у нас без лад. Максим потім мені висловив, що він розлучився зі мною через те, що я ніяка господиня!
Брату Олеся заявила, що той зацькував Максима своїми пропозиціями про роботу. Я виявилася винною, бо лізла до її родини. Загалом вже 4 місяці гостра фаза… Олеся живе, віддає матері певну суму за комунальні послуги, харчується окремо, не розмовляє. Звинувачує мати, що та зруйнувала її шлюб.
Ну і з нами жодного спілкування. Навіть із нашими дітьми: закриється в кімнаті, якщо хтось із нас до свекрухи заглядає у гості та сидить там. Або з дому одразу йде. А взагалі… яка гармонійна пара розпалася! Обидва нікудишні, обидва свинтуси ще ті, їм ні з ким іншим сім’ї створювати й не можна.
