Мама мені вже рік клює мозок на тему “лінощів” мого чоловіка. Не подобається їй, що він у мене не кидається за кожним підробітком, щоб більше платити за іпотеку. Значить, поганий чоловік.
Ось у сестри чоловік хороший. Вдома майже не буває, за підробками бігає, на місці не сидить. Диво, а не зять.
У нас із сестрою приблизно однакова ситуація. У обох іпотека, обидві зараз у декреті, навіть діти зʼявилися з різницею у кілька місяців.
Тільки чоловіки у нас із нею в абсолютно різних умовах. У мене чоловік працює на одній роботі, але отримує досить пристойно.
Я у декреті не помітила, щоб у нас знизилась якість життя. І на іпотеку вистачає, і на життя, і зрідка навіть чимось побалувати себе можемо.
Чоловік працює допізна в будні, зате вихідні проводить зі мною та сином. Ми й погуляти можемо кудись піти, і в гості, і вдома посидіти на втіху.
У сестри картина інша. У неї чоловік підробляє шабашками. У нього є основне місце роботи, але там років зо три вже до ладу не платять, сидить на голому окладі, який за розміром на сто гривень більше за прожитковий мінімум.
Шукати щось інше не хоче, вірить, що його контора ще підніме голову. А поки що цього не сталося, він постійно щось десь підробляє.
Молодець мужик, нічого не можу сказати. Крутиться, знаходить роботу, гроші у сім’ю несе. Але через такий ритм життя вихідних у нього, можна вважати, що немає.
Сестра постійно зітхає, що вона чоловіка не бачить зовсім, він лише спить вдома, але інакше у них жити не виходить. Хоча сестра хотіла б, щоб у неї було, як у нас із чоловіком.
Мама ж вважає, що це я маю жити, як сестра. Тобто мій чоловік має набратися підробіток, щоб у вихідні його вдома не було й видно.
– А навіщо? Нам грошей вистачає, у чоловіка напружена робота і йому також треба відпочивати. Навіщо нам його підробітки? – намагаюся з’ясувати я у мами просте запитання.
Але в неї все просто – якщо є час на відпочинок, то погано працюєш. Ось другий зять як муха в окропі, язик на плече, але йде на підробітки.
Але він навіть із підробітками на місяць приносить менше, ніж мій чоловік. Хоча для мами це не є аргументом. Все одно мій чоловік поганий, бо лінується, а міг би заробляти ще більше.
Нещодавно прийшла вся така ділова. Ми з чоловіком якраз вечеряли у вихідний. Маму до столу запросили, а вона світиться прямо від гордості.
Каже, знайшла для мого чоловіка підробіток. Буде у вихідні у чоловіка її подруги на будівництві допомагати, звичайно, за гроші.
Чоловік навіть слухати не став, які там обіцялися гроші, просто підвівся з-за столу і пішов у кімнату, заявивши, що на нього чоловік подруги може не розраховувати.
Мама почала нездорово червоніти, а потім давай на мене шипіти.
– У тебе чоловік береже себе як кришталеву вазу. У вас іпотека, йому за підробітки обома руками хапатися треба, а він морду верне!
Пішла зла, порадила подумати, скільки грошей ми втрачаємо через “лінощі” чоловіка. Таке відчуття, що він робот, якому взагалі не треба відпочивати.
Звичайно, завжди хочеться більше грошей, але це не повинно суперечити здоровому глузду. У нас і так все добре. Ну от як їй це донести? По доброму не розуміє, погано – ображається.
