Усю свою молодість я мотався по заробітках, щоб забезпечити належний рівень життя сім’ї. З дружиною ми жили у невеликому містечку, де нормальної роботи було не знайти. Після появи дітей із фінансами стало взагалі туго. На сімейній нараді було прийнято, що я поїду до Києва попрацювати на будівництві.
Мені пощастило знайти хорошого роботодавця, влаштуватися та почати заробляти. Свєта, моя дружина, сиділа з дітьми вдома, я щомісяця відправляв їй гроші. Приїжджати мені виходило вкрай рідко, можна сказати, що діти росли без мене.
Дещо облаштувався у Києві, я запропонував дружині з дітьми переїхати до мене. Старша дитина якраз мала йти до першого класу. Я думав, що нехай квартира й орендована, але все-таки сім’я поряд. Дружина побоялася, і ми вирішили залишити все як є.
– Краще грошей накопичимо і в рідному місті купимо квартиру, діти ж ростуть. Не будемо ми вічність жити в тісній квартирі твоїх батьків, – вмовляла мене дружина.
Так і вчинили. Поставив собі за мету заробити на житло і перевезти дружину в нову квартиру, де вона стане повноправною господинею, я з головою поринув у роботу. Ні про яку відпустку навіть не йшлося. Через 7 років такого життя нам вдалося накопичити потрібну суму. Я якраз приїхав до дружини на кілька тижнів, щоби разом подивитися варіанти житла.
– Я знайшла непоганий варіант, але правда зовсім без ремонту, – порадувала мене Свєта. – Там доведеться все переробляти, що сантехніку, що проводку – все у жалюгідному стані.
– Нічого, якщо на квартиру заробили, то на ремонт тим паче зробимо! – Заспокоїв я дружину.
Ми домовилися про покупку. Мені якраз треба було повертатися на роботу, тому ми з дружиною вирішили, що квартиру вона оформить на себе.
Наступні пів року я працював, а дружина робила ремонт. Здавалося, що я зробив максимум для своєї сім’ї, але на мене чекав неприємний сюрприз.
“Коля, я подаю на розлучення” – таке повідомлення прийшло мені на телефон від дружини. Я не міг зрозуміти, що трапилося, додзвонитися до неї не виходило.
Взявши кілька днів відпустки на роботі, я поїхав додому. У нашій старій квартирі ні Свєти, ні дітей не було. Я зрозумів, що вони вже переїхали до нової квартири. Поїхав туди.
Двері мені відчинив наш кум. Все б нічого, але його розтягнута футболка та спортивки виглядали так, ніби він був одягнений по-домашньому.
– Володя, а ти як тут опинився? – розгубився я.
Тільки но я зібрався увійти, я зрозумів, що мені не раді. Потім вискочила Свєта і, завмерши на секунду, перевела свій погляд у підлогу.
– Ти приїхав? Заходь, поговорити треба… – її голос звучав холодно, було видно, що на мене не чекали. – Я вже подала на розлучення. Як бачиш, ми з Вовою тепер разом.
У той момент я не міг зрозуміти, жартує вона чи каже правду. Хотілося кинутися з кулаками на кума та дружину, але що б це змінило?
Виявилося, поки я намагався для Свєти та дітей заробити на краще життя, вона закрутила роман з нашим кумом. І зважаючи на все, це не просто інтрижка.
Того вечора я ночував у нашій тісній квартирі. Довго думав, не міг зрозуміти, як вона могла зі мною так вчинити. На ранок, зібравшись з думками, я зателефонував Свєті.
– А що з квартирою робитимемо? Якщо в тебе з Вовчиком любов, то й іди тоді жити до нього. Розлучення я тобі дам.
– Якою квартирою? Ти не маєш на неї жодних прав! – різко відповіла дружина. – Квартира належить моїй мамі, ти тут ніхто!
Я був шокований тим, як вона змогла обвести мене навколо пальця. Довіривши їй гроші та вибір квартири, я думав, що вона оформить її на себе. Але чи то кум постарався з підказками, чи то вона з тещею все так спланувала – я залишився ні з чим.
Воювати з колишньою дружиною немає бажання, тим паче у нас є спільні діти. Після стількох років шлюбу я залишився у старій батьківській квартирі з аліментами. Знову повернувся до Києва, працюю. Але довіри до жінок більше немає. Живу на своє задоволення. Може й мені пощастить знайти наївну жінку і подібно до кума, осісти в її квартирі.
Проте ні. Я так не зможу, я ж мужик, а вчинок кума точно не є чоловічим.
