Я старший за свою колишню дружину на п’ятнадцять років. Одружилися ми, коли їй виповнилося двадцять. Поліна тоді навчалася в університеті, а я вже був людиною, що відбулася. Запропонував їй закінчити навчання. Сказав, що якщо хоче – може працювати. Ні – нехай займається будинком.
Поліна попрацювала десь рік. Потім сказала, що їй це набридло. Зарплата маленька, на роботі вона втомлюється, колеги гидкі, начальник чіпляється. Сказала, що краще займатиметься домом і приділятиме увагу коханому чоловікові.
Я не заперечував. Тим більше, що за місяць з’ясувалося, що моя дружина чекає дитину. У встановлений термін у нас з’явилася дочка Ксеня.
Після появи дочки наш шлюб продовжився ще сім років. За цей час стало зрозуміло, що ми зовсім різні люди. Усі ці роки намагалися зберегти видимість сім’ї заради доньки. Але коли вже сама Ксеня почала питати у мене, чому ми з мамою так часто лаємося, я зрозумів, що далі це продовжувати безглуздо.
Поліна теж розуміла, що немає сенсу зберігати шлюб. Розлучилися ми цілком мирно. Я купив їм квартиру, у тому районі міста, яке вибрала колишня дружина. Сам залишився жити у будинку. Я залишив би будинок їм, але Поліна сказала, що у квартирі жити буде зручніше.
Машина, на якій дружина їздила, теж, зрозуміло, залишилася на ній. Ми домовилися, яку суму я щомісяця переказуватиму на утримання дочки. Вирішили, що я проводитиму з Ксенею вихідні та братиму на одну ніч у середині тижня. Я сказав дружині, що вона може дзвонити мені будь-коли.
Ще я запропонував виділяти гроші й на утримання Поліни. Розумів, що їй потрібен час, щоб влаштуватися на новій квартирі, почати водити Ксеню до школи, знайти роботу та інше. Ми домовилися, що коли Поліні не буде потрібна моя матеріальна підтримка, вона сама про це скаже. Тоді я розраховував, що це триватиме місяці три-чотири.
Минуло два роки після розлучення. З дочкою у нас теплі стосунки. Ми регулярно спілкуємось, вона приїжджає до мене на вихідні. По можливості, я її забираю на канікули. З Поліною перетинаємось за необхідністю, щоб вирішити якісь питання, які стосуються Ксені.
Відкритих конфліктів за цей час ми не мали. Я спеціально не цікавився її життям, але через спільних знайомих знав, що у Поліни все гаразд. Вона цілком освоїлася у новій квартирі. З кимось зустрічається. І наче недавно колишня дружина влаштувалася на роботу.
До речі, у мене теж почалися серйозні стосунки з чудовою жінкою. Все серйозно, я хочу запропонувати їй жити разом. Світлана знає, що в мене є дочка, і не заперечує, щоб ми спілкувалися.
Є один факт, який мене бентежив. Те, що я досі відправляю гроші на утримання своєї колишньої дружини. Дивно, якщо я продовжу це робити. Виходить, я живу зі Свєтою, але при цьому утримую і Поліну.
Я вирішив, що часу, щоб стати на ноги, колишня дружина мала достатньо. Два роки – пристойний термін. Написав Поліні повідомлення, про те, що більше не надсилатиму їй гроші. Додав, що, Ксені, звичайно, так само переказуватиму гроші.
Наступного дня мені зателефонувала колишня дружина та влаштувала скандал. Сказала, що я егоїст і що у неї зараз складний період, а я її підставляю.
Я відповів, що, за моїми відомостями, вона влаштувалася на роботу і, окрім того, у неї є чоловік. Може, він її й забезпечуватиме? У відповідь Поліна звинуватила мене в тому, що я від ревнощів зовсім збожеволів. Збираюся залишити без копійки матір своєї дитини.
– Мені теж про тебе розповіли, – хитро сказала вона. – У тебе нова жінка. Ось усе й стало на свої місця. Тепер ти її утримувати зібрався. А на мене та дитину тобі начхати.
Мирно домовитися того дня не вдалося. І зараз я не знаю, як вирішити цей конфлікт. Боюся, що Поліна почне налаштовувати проти мене дочку. Але при цьому я маю намір припинити її забезпечувати.
