Я сама не знаю, що мене спонукало розкрити всьому світу історію свого кохання. Напевно, просто бажання висловитись. Можливо комусь моя історія допоможе, а комусь може буде просто цікаво почитати.
Я давно знайома з цією людиною. З самого дитинства. Ми ніколи не дружили, хоча різниця у віці у нас лише кілька років, та й наші близькі довгі роки дуже добре спілкувалися між собою. Але ми з ним – ніяк, просто віталися. І уваги я особливо на нього не звертала. Чи то просто він мені не подобався, чи то я вважала його неприємним. Вже не згадаю. Ось просто не склалися стосунки одразу
Пролетіли роки. Я вже встигла переїхати до іншого міста, вийти заміж. Він теж їхав з дому на кілька років, потім повернувся, одружитися не одружився, і схоже досі самотній.
І ось одного разу я приїхала до рідного міста у справах. І так вийшло, що саме цей сусід підвозив мене на своєму авто, на прохання моєї близької людини, я б сама не стала просити. Дорогою ми з ним розмовляли про все і ні про що. Начебто звичайне спілкування, яке забувається максимум наступного дня, але ні. Щось у мені перевернулося після цієї, начебто, пересічної розмови. Я кілька днів думала про нього, ночами не могла заснути, перебуваючи в ейфорії. І не сказати, що в мене в сімейному житті все зовсім погано (чоловік дбайливий, увагу приділяє).
З того часу минуло ще півтора року. За цей час ми не бачилися із сусідом. І ось я приїхала до рідного міста у свою чергову відпустку. Знову його побачила і знову втратила голову від його погляду та посмішки. Не буду особливо вдаватися в подробиці, це ні до чого, скажу тільки, що потім ми бачилися ще кілька разів. І все.
Для мене велике щастя та гостра мука, бачити його, а сусід до мене абсолютно байдужий. Звідки в мене такі сильні почуття? Просто дивуюся, ніколи такого не відчувала.
