Нещодавно ми з дружиною винайняли квартиру на десятому поверсі. Через кілька днів, тижнів на сходовому майданчику згасла лампа. Та то нічого страшного. Пішов я до шафки в коридорі, взяв нову, заміню, думаю.
За хвилинку з квартири навпроти вийшла сусідка Ольга. Розговорилися, і вона розповіла, що в нашому під’їзді лампочки доволі часто перегорають. У квартирі роками міняти не потрібно, а тут просто прірва якась.
Ну я ж електрик. Узяв усе необхідне й виміряв напругу повсюди: і під’їзді, і в нашій квартирі, і в сусідчиній. Різниця, звичайно є, але не критична. Ну і за логікою лампи у квартирі мають перегорати швидше, адже використовуються частіше.
Але то нічого.Минуло декілька днів, і знову на сходовому майданчику темінь. Знову я замінив лампу. Через декілька днів знову те ж саме.
І тут у мене виникли підозри, я вирішив ловити злочинця на живця. Для цього розробив спеціальну схему. На сходовому й у квартирі вкрутив лампи на 110 В: один патрон на майданчику, а другий у передпокої.
Ось і економія.Через кілька днів пізно ввечері помічаю, що лампочка в передпокої гасне. Я навшпиньки підкрався до дверей і почув швидкі кроки по сходах. Ну звичайно ж, гнатися не став.
Поставив іншу лампочку. Але ж я забув сказати, що в нашому будинку просто неймовірна шумоізоляція, чути абсолютно все: від розмов до відбійного молотка. Виявляється, крадієм був власник магазину, що знаходився на першому поверсі.
А цей вражий син знизу крав лампочки, не знаючи, що лампа на 110 В, вкручена в патрон 220 В, вибухає після подачі напруги. А цей телепень навіть світло не вимкнув. Ось так я і покарав злочинця. Тепер точно чужі речі по під’їздах збирати не буде.
Людмила дізналася про коханку чоловіка останньою. Усі знали, навіть дочка, але мовчали. Із донькою Вона…
Вікторія не відривала погляду від екрана, але знала, що повинна це запитати: «Скажи, ти знову…
Те, що Яна завжди вважала своєю найсильнішою рисою — її безмежна здатність прощати й розуміти…
Дзвінкий лязкіт ключів у руках Зої Миколаївни пролунав, мов дзвіночок, що сповіщає про біду. Свекруха…
Галина зрозуміла, що Микола щось задумав, коли він другий вечір поспіль сидів у вітальні з…
- Я з тобою, Мишко, розлучуся, слово честі! Скажи мені скільки можна? Скільки ще терпіти…