– Іро, дивись, як Мар’яна почервоніла! Прямо маків цвіт, як моя бабуся казала.
-Так. А кавалер який! Майже що принц. Цікаво, а кінь у нього є?
Ірина та Ксенія сиділи за столом у залі ресторану та спостерігали за своєю подругою Мар’яною, яку запросив на танець симпатичний хлопець.
Сьогодні тут святкували весілля їхньої подруги Валерії.
Дівчата познайомилися, коли навчалися в університеті, і з того часу дружили. Звичайно, зараз кожна з них мала своє життя, але вони передзвонювалися і принаймні раз на місяць зустрічалися, щоб поговорити, поділитися новинами.
Ксенія вийшла заміж ще три роки тому, весілля Лєри відзначали сьогодні, Ірина вже пів року жила зі своїм молодим чоловіком – вони планували одружитися влітку.
І лише одна із чотирьох подруг залишалася не засватаною.
Зрозуміло, що Лєра, Ксюша та Ірина були цим дуже стурбовані. І коли вони бачили біля Мар’яни гідного, на їхню думку, молодого чоловіка, в кожній з них майже відразу прокидалася Ханума.
Ось і зараз Ірина та Оксана спостерігали, як партнер дбайливо веде в танці їхню подругу, і міркували:
– Ксеню, а ти не знаєш, хто це такий? Я раніше щось його не бачила, – сказала Ірина.
– Ні. Може, хтось із родичів нареченого? Треба буде запитати у Лєриної сестри.
У цей момент музика закінчилась. Мар’яна підійшла до столу у супроводі свого партнера.
Оксана зібралася було з ним заговорити, але хлопець усміхнувся, подякував Мар’яні за танець і швидко відійшов.
– Мар’яно, давай розповідай, хто він? – Накинулися на неї подруги.
– Його звуть Вадим. Більше я нічого про нього не знаю, – відповіла дівчина.
– Ну, ти даєш! Він запрошує тебе на три танці поспіль, залицяється до тебе, а ти навіть не поцікавилася, хто він такий?
– Та в мене не було можливості спитати його про щось, я все більше на його запитання відповідала.
– І що цей Вадим у тебе питав?
– Нічого особливого: де працюю, де навчалася, де живу, як проводжу вільний час – загалом, ні про що. А про себе сказав тільки, що нещодавно перебрався сюди з області та влаштувався на роботу у якусь круту фірму.
– Гаразд, але під час наступного танцю ти його розпитай докладніше, – порадила Ірина.
Але наступного танцю не сталося. Ні, музика грала, пари виходили на танцмайданчик, але Вадим більше Мар’яну не запрошував.
Дівчата бачили, як він підійшов до іншого столика, та запросив Алісу – двоюрідну сестру Лєри.
І хоча Мар’яна мовчала, було видно, що дівчина дуже засмутилася. А Ірина таки вирішила дізнатися, хто такий цей Вадим і звідки він узявся.
Повідомивши подругам, що їй потрібно «попудрити носик», вона вийшла із зали.
– Вадик? – Здивувалася сестра нареченої, до якої Ірина звернулася з питанням. – Не зв’язуйся! Він навчався у Києві, хотів там залишитися, але щось не зрослося. Повернувся додому.
– Його батьки живуть у якомусь невеликому містечку в області. Але там із роботою проблеми. Ось він і вирішив зачепитися бодай тут – в обласному центрі. Із роботою йому пощастило, а з житлом ні.
– Винаймає кімнатку в гуртожитку. Якось Вадик поділився своїми планами із приятелем. Сказав, що хоче знайти дівчину, у якої є своє житло.
– Пожити в її квартирі років зо два-три, доки зі своїм не визначиться. А якщо пощастить, то й одружитись.
– Приятель про плани Вадика розплескав, так що тепер наші дівчата хлопця стороною обходять.
Ірина, повернувшись до подруг, видала їм цю інформацію.
– Так що не переймайся, Мар’яно! Проблема не в тобі, а у відсутності в тебе квартири! Ти, мабуть, сказала йому про це під час танцю? Жвавий хлопчик!
– А ти радуйся, що таке щастя повз проїхало, – сказала Ірина і здивувалася – до чого ж мужик подрібнішав!
– Добре, що ми з Льошею обидва приїжджі: живемо разом, квартиру винаймаємо разом, ні на кого не розраховуємо. А тут такий продуманий хлопчик!
– А я не дивуюсь, – зауважила Ксенія. – Мені мама нещодавно щось подібне розповідала. Її подруга забрала до себе стару бабусю. Не матір, а саме бабусю – тій уже добре за вісімдесят було.
– А старенька свою трикімнатну в центрі віддала правнучці. У хлопця цієї правнучки була своя іпотечна квартира, за яку ще платити й платити. Так він запропонував:
– Давай ми житимемо в мене, твою квартиру здаватимемо, а цими грошима оплачуватимемо мою іпотеку.
– Нормально? З огляду на те що вони не одружені та навіть разом ще не жили!
– І що? Вона погодилась? – поцікавилася Мар’яна.
– Дівчина подумала і заявила, що, якщо вона оплачуватиме його іпотеку, то він повинен буде виділити їй частку у квартирі. Після цього хлопець швиденько злився – ніби його тут і не було, – посміхнулася Оксана.
А весілля на той час добігло кінця. Молодята прямо з бенкету мали вирушити у весільну подорож.
А через десять днів їм треба було повернутися в однокімнатну квартиру – її купили батьки нареченого та нареченої, які для такого випадку поєднали свої кошти. Пощастило молодятам!
А що ж Вадим?
У нього все гаразд. Він втілює свою мрію у життя. Просто тепер став розумнішим і не розповідає про свої плани.
Місто велике – майже півмільйона мешканців. І дівчат, які мають свої квартири, у ньому достатньо.
Рік він жив з однією, але щось не вийшло. Ще рік – з іншою. А зараз, кажуть, влаштувався у третьої.
Мар’яна через два роки після весілля подруги теж вийшла заміж – зустріла хорошого хлопця, якому було байдуже, є квартира у коханої жінки, чи ні.
Нині вони винаймають житло, але незабаром збираються купувати своє. Якщо є кохання, то на все інше не звертаєш уваги. Не дарма ж кажуть, – що з коханим і в курені – рай!
А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки!
